Тихон Гулевичук
Nokia на початку 2000-х років була одним із головних законодавців моди на ринку мобільних телефонів. Компанія не обмежувалася стандартними моноблоками з цифровою клавіатурою, а активно експериментувала з формою корпусу, механізмами відкривання, розташуванням кнопок і способами керування. У результаті з’явилися моделі, які сьогодні здаються майже фантастичними. Одні телефони перетворювалися на кишенькові комп’ютери, інші нагадували відеокамери або аксесуари з футуристичного фільму.
Не всі такі рішення стали масовими чи справді зручними. Проте саме незвичайні телефони Nokia добре показують, яким сміливим був дизайн мобільних пристроїв до повсюдного поширення сенсорних екранів. П’ять моделей особливо вирізнялися серед конкурентів і запам’яталися користувачам нестандартним підходом.
Телефони Nokia з незвичайною клавіатурою та форматом
Nokia 6800, Nokia 6810 і Nokia 6820 у складеному вигляді виглядали майже як звичайні кнопкові телефони. Їхня головна особливість приховувалася в нижній частині корпусу. Після відкривання механізму перед користувачем з’являлася повноцінна фізична клавіатура QWERTY, розділена на дві частини з обох боків від екрана.
Таке компонування було незвичним для мобільного телефону того часу, але мало зрозуміле призначення. Моделі орієнтувалися на людей, які часто надсилали електронні листи, текстові повідомлення та користувалися мобільними сервісами. На відміну від стандартної цифрової клавіатури, QWERTY давала змогу швидше набирати довгі тексти, хоча до незвичного розташування клавіш потрібно було звикати.
Механізм розкривання клавіатури також додавав телефону індивідуальності. У кишені пристрій залишався компактним, а під час роботи перетворювався на своєрідний комунікатор. Nokia 6800 з’явилася на початку 2000-х років, а наступні моделі цієї серії розвивали ту саму ідею. Пізніше подібний підхід отримав продовження в Nokia E70, яка поєднувала класичну телефонну конструкцію з клавіатурою для активного листування.
Ще радикальнішою була Nokia 9300. У закритому стані вона нагадувала великий кнопковий телефон, проте корпус розкривався горизонтально. Усередині містилися широкий дисплей і клавіатура, компонування якої частково нагадувало клавіатуру ноутбука. Тут були окремі функціональні кнопки, пробіл і елемент навігації.
Телефон створювали не лише для дзвінків. Nokia 9300 належала до категорії комунікаторів і була орієнтована на роботу з документами, календарем, електронною поштою та таблицями. На її екрані було зручніше переглядати великі обсяги інформації, ніж на звичайному дисплеї мобільного телефона. Пристрій навіть давав змогу працювати з файлами, зокрема з таблицями, що для свого часу виглядало дуже технологічно.
За габаритами Nokia 9300 була помітно більшою за традиційні телефони, а її конструкція здавалася складною. Проте саме це робило модель цікавою для ділових користувачів. Вона фактично поєднувала мобільний телефон, органайзер і мініатюрний комп’ютер. Схожу концепцію розвивала Nokia 9500 Communicator, а згодом її наступницею стала Nokia E90 Communicator.
Nokia N90 і Nokia 7600: телефони, які ламали звичні правила
Nokia N90 стала одним із найцікавіших експериментів компанії у сфері мобільної фотографії та відеозйомки. Її корпус складався з кількох рухомих частин, які можна було повертати в різні положення. Екран піднімався, змінював кут нахилу та повертався, тому телефон можна було використовувати в режимі, схожому на компактну відеокамеру.
Камерний модуль також мав рухому конструкцію. Завдяки цьому користувач отримував більше свободи під час зйомки, а дисплей можна було розташувати так, щоб контролювати кадр під незвичним кутом. Для початку 2000-х років така функціональність була справді незвичайною: більшість телефонів мали просту камеру на задній панелі, яку використовували майже без додаткових механізмів.
Nokia N90 була частиною мультимедійної лінійки та орієнтувалася на людей, яким важливі фотографії, відео й перегляд контенту. Водночас складний шарнірний механізм збільшував вагу та габарити пристрою. Наступна Nokia N93 продовжила ідею телефона-відеокамери, але отримала дещо іншу конструкцію. Пізніша Nokia N95 уже використовувала формат слайдера з двома напрямками відкривання, тому виглядала практичніше.
На тлі інших моделей особливо дивною здавалася Nokia 7600. Її корпус мав округлу асиметричну форму, яку часто порівнювали з листком, краплею або декоративним шматком мила. Телефон не був схожий на звичний прямокутний моноблок, а тому одразу привертав увагу у вітрині чи в руках власника.
Екран розташовувався в центральній частині передньої панелі, а цифрові кнопки містилися ліворуч і праворуч від нього. Через таке рішення телефон виглядав ефектно, але набір номера вимагав певної адаптації. Користувачам доводилося звикати до розташування клавіш і до того, як саме тримати пристрій під час розмови.
Дизайн Nokia 7600 був важливішим за традиційну ергономіку. Компанія прагнула зробити не просто засіб зв’язку, а помітний модний аксесуар. Для телефона випускали змінні декоративні панелі, а додатковий ремінець давав змогу носити його як елемент стилю. Камера на задній частині корпусу доповнювала мультимедійні можливості моделі, хоча її характеристики за сучасними мірками були дуже скромними.
Nokia 7280 без цифрової клавіатури
Nokia 7280 стала, мабуть, найрадикальнішим дизайнерським експериментом у цій добірці. Телефон належав до модної серії, у якій велике значення мали зовнішній вигляд, матеріали та незвичайні сценарії використання. Витягнутий корпус нагадував футляр для губної помади, невеликий музичний плеєр або дорогий аксесуар.
Найбільше здивування викликала відсутність традиційної цифрової клавіатури. На передній панелі не було окремих кнопок із цифрами від нуля до дев’яти. Для переміщення меню, вибору пунктів і введення телефонних номерів використовували спеціальний обертовий елемент, доповнений кількома кнопками.
Ідея виглядала футуристично, але мала очевидний недолік: набирати номер на Nokia 7280 було повільніше, ніж на звичайному кнопковому телефоні. Користувачеві потрібно було прокручувати символи та підтверджувати вибір, що особливо незручно під час поспіху. Водночас такий спосіб керування підкреслював імідж моделі й робив її несхожою на будь-який інший телефон.
Незвичною була й орієнтація дисплея. Екран мав горизонтальне компонування, а частини корпусу можна було змінювати для розмови або використання камери. У розкладеному положенні Nokia 7280 нагадувала реквізит із науково-фантастичного кіно. Саме тому телефон часто привертав увагу не технічними характеристиками, а своїм зовнішнім виглядом.
Модель також стала помітною частиною популярної культури середини 2000-х років. Її можна було побачити в музичних відео та рекламних матеріалах, де вона працювала як символ сучасного стилю. Nokia 7280 навряд чи можна назвати найпрактичнішим телефоном компанії, але як дизайнерський експеримент вона виконала своє завдання.
Ці п’ять телефонів демонструють, наскільки різними могли бути мобільні пристрої до появи єдиного домінуючого формату смартфона. Nokia випробовувала розкладні клавіатури, великі внутрішні дисплеї, поворотні камери, асиметричні корпуси та керування без цифрових кнопок. Частина ідей виявилася надто складною або незручною для масового ринку, зате саме вони зробили історію бренду такою впізнаваною.
Сьогодні більшість телефонів мають схожі прямокутні корпуси, великі сенсорні екрани та мінімум фізичних елементів. На цьому тлі незвичайні моделі Nokia виглядають сміливими й навіть екстравагантними. Вони нагадують, що мобільна індустрія не завжди рухалася одним шляхом, а виробники свого часу могли дозволити собі експерименти, які дивували всіх.