Роксолана Мережко
Родовий відмінок іменників чоловічого роду в однині здатен заплутати багатьох. Особливо це помітно тоді, коли йдеться про слово «Рим». У звичайному мовленні можна почути як «вулиці Рима», так і «вулиці Риму», однак літературна українська мова розрізняє ці форми за значенням. Саме тому правильний варіант залежить не лише від граматичної будови речення, а й від того, що саме називає слово: сучасне місто чи історичне явище.
Чому правильно казати «вулиці Рима»
Коли «Рим» є назвою населеного пункту, у родовому відмінку нормативною формою буде «Рима». Отже, правильно: «вулиці Рима», «архітектура Рима», «площа Рима», «мешканці Рима», «краєвиди Рима». У таких словосполученнях ідеться про конкретне місто на карті, сучасну столицю Італії, простір із районами, дорогами, будинками та міською інфраструктурою.
Це правило стосується не лише слова «Рим». В українській мові назви міст чоловічого роду, які мають у називному відмінку нульове закінчення, зазвичай у родовому відмінку отримують закінчення -а або -я: Київ — Києва, Львів — Львова, Харків — Харкова, Париж — Парижа, Берлін — Берліна, Лондон — Лондона. За цією самою моделлю утворюється форма «Рима».
Тому в текстах про подорожі, міську культуру, туризм, транспорт або сучасну архітектуру потрібно писати саме «Рима». Наприклад: «Вулиці Рима зберігають сліди різних історичних епох», «У центрі Рима розташовані численні пам’ятки», «Музеї Рима приваблюють туристів упродовж усього року». Тут слово позначає місто, а не державу, цивілізацію чи історичний період.
Форма «Рима» природно звучить і в описах міського середовища. Якщо автор розповідає про вузькі провулки, античні руїни серед сучасних кварталів, фонтани, площі або рух транспорту, то перед нами географічна назва населеного пункту. Саме тому заголовок про міські дороги, райони чи пам’ятки має виглядати так: «Вулиці Рима».
Чому пишемо «історія Стародавнього Риму»
Інша ситуація виникає у словосполученні «Стародавній Рим». Тут ідеться вже не просто про місто. Поняття «Стародавній Рим» охоплює цивілізацію, державу, суспільний лад, культуру, право, армію та величезний історичний період. У родовому відмінку прикметник і назва мають форму: історія Стародавнього Риму.
У цьому разі «Рим» не є назвою сучасного населеного пункту в побутовому або географічному значенні. Це назва давньої держави та цивілізації, яка розвивалася протягом багатьох століть. Саме тому вживається закінчення -у: культура Стародавнього Риму, право Стародавнього Риму, армія Стародавнього Риму, міфологія Стародавнього Риму, занепад Стародавнього Риму.
Таке розрізнення допомагає точніше передавати зміст. «Вулиці Рима» — це вулиці конкретного міста, які можна побачити сьогодні. «Історія Стародавнього Риму» — це розповідь про виникнення Римської держави, боротьбу патриціїв і плебеїв, республіканський устрій, завоювання, імператорську добу та подальший занепад Західної Римської імперії.
Порівняймо кілька прикладів. «Ми гуляли вулицями Рима» означає, що люди перебували в сучасному місті. «Дороги Стародавнього Риму» — це вже історичний термін, пов’язаний із давньою інфраструктурою, системою сполучення та організацією імперського простору. «Сучасний Рим зберігає пам’ять про минуле» — назва міста має форму «Рим». «Культурна спадщина Стародавнього Риму вплинула на Європу» — назва цивілізації вживається з формою «Риму».
Як не помилитися у тексті
Щоб правильно вибрати закінчення, достатньо поставити просте запитання: про що саме йдеться? Якщо про місто, його вулиці, райони, мешканців, площі або сучасний вигляд — потрібно вживати «Рима». Якщо про цивілізацію, державу, історичну добу, право, культуру чи політичний устрій — нормативною буде форма «Риму».
Корисно запам’ятати два опорні словосполучення: «вулиці Рима» і «історія Стародавнього Риму». Перше пов’язане з географічним об’єктом, друге — з історико-культурним поняттям. Вони не суперечать одне одному, адже різні закінчення пояснюються різним значенням назви.
Помилка часто виникає через вплив російської мови або через механічне перенесення звичної форми в усі контексти. Проте українська літературна норма вимагає враховувати семантику. Не можна автоматично писати «Риму» щоразу, коли згадується Рим, так само як не варто в усіх випадках уживати «Рима». Важливо визначити, чи перед нами місто, чи історичне поняття.
У матеріалах про подорожі доречними будуть форми «готелі Рима», «визначні місця Рима», «пам’ятки Рима», «маршрути вулицями Рима». У науково-популярних і культурологічних текстах про минуле використовують сполучення «імператори Риму», «закони Риму», «спадщина Риму», «історія Стародавнього Риму». Якщо ж у реченні поруч стоїть прикметник «Стародавній», це майже завжди підказка, що йдеться саме про цивілізацію або державу, а не про сучасне місто.
Варто також розрізняти назви «Римська імперія», «Римська республіка» та «Стародавній Рим». У словосполученнях «розквіт Римської імперії», «закони Римської республіки» форма узгоджується вже не безпосередньо зі словом «Рим», а з повною назвою державного утворення. Проте в конструкції «історія Стародавнього Риму» діє саме правило розмежування міста й історичної цивілізації.
Отже, правильне написання заголовка залежить від його змісту. Якщо стаття присвячена сучасному міському простору, доречно написати «Вулиці Рима». Якщо йдеться про минуле, державний лад, культуру та цивілізаційний спадок, потрібно вживати «історія Стародавнього Риму». Це не випадкова варіативність і не питання авторського смаку, а усталене розрізнення значень у сучасній українській мові.