Ірма Шелест
Мова йде, ви не повірите, – про повне роззброєння! Принаймні так стверджує американський президент. Дональд Трамп заявив про можливість укладення нової ядерної угоди між Сполученими Штатами, росією та Китаєм. За його словами, домовленість могла б стати кроком до скорочення ядерних арсеналів і зменшення ризику глобального конфлікту.
Тема контролю над ядерною зброєю залишається однією з найскладніших у міжнародній політиці. Протягом десятиліть Вашингтон і Москва укладали договори, які обмежували кількість стратегічних боєзарядів, ракет та інших носіїв. Однак такі домовленості поступово втрачали чинність або опинялися під загрозою через зростання недовіри між державами, розвиток нових видів озброєнь і загострення геополітичної конкуренції.
Що передбачає заява Дональда Трампа
Американський президент пов’язує потенційну угоду не лише зі скороченням ядерних боєзарядів, а й із ширшим переформатуванням відносин між трьома найбільшими ядерними державами. Йдеться про те, щоб США, росія та Китай одночасно взяли на себе зобов’язання щодо обмеження стратегічних арсеналів, підвищення прозорості військових програм і недопущення неконтрольованої гонки озброєнь.
Особливість такої ініціативи полягає в тому, що попередні угоди здебільшого укладалися між Вашингтоном і Москвою. Китай тривалий час не погоджувався приєднуватися до подібного формату, посилаючись на значно менший, порівняно зі США та росією, ядерний потенціал. Пекін також традиційно наголошує, що відповідальність за скорочення арсеналів передусім мають нести держави, які володіють найбільшою кількістю ядерної зброї.
Заява Трампа про повне роззброєння звучить масштабно, однак наразі важливо розрізняти політичний сигнал і готовий міжнародний документ. Для підготовки нової ядерної угоди необхідні тривалі переговори, узгодження технічних параметрів, механізмів перевірки та гарантій виконання. Без цього навіть найамбітніша публічна обіцянка залишатиметься лише декларацією.
Чому домовитися буде складно
Головною перешкодою для переговорів є глибока політична недовіра між сторонами. США та росія мають принципові розбіжності щодо безпеки в Європі, майбутнього системи міжнародних союзів і використання військової сили. Відносини Вашингтона та Пекіна ускладнюють суперечки навколо торгівлі, технологій, Тайваню та впливу в Індо-Тихоокеанському регіоні.
Крім того, сучасна ядерна безпека вже не обмежується кількістю боєзарядів. Держави розвивають гіперзвукові ракети, безпілотні системи, засоби космічної розвідки, кібернетичні технології та системи протиракетної оборони. Кожна з таких розробок може змінити стратегічний баланс і вплинути на рішення щодо ядерного стримування.
Складним питанням залишатиметься і контроль за виконанням майбутніх домовленостей. Сторони мають погодити, які об’єкти можна інспектувати, як обмінюватися даними про озброєння та що робити у випадку підозри на порушення. Надмірна закритість породжуватиме звинувачення, а надто широкі інспекційні повноваження можуть бути неприйнятними з погляду національної безпеки.
Окреме значення має проблема тактичної ядерної зброї. Такі боєприпаси мають меншу потужність і можуть розглядатися військовими як інструмент для застосування на полі бою. Проте саме ця особливість підвищує ризик ескалації, адже межа між обмеженим і масштабним ядерним конфліктом може бути дуже швидко стерта.
Можливі наслідки для світу
Якщо Сполученим Штатам, росії та Китаю справді вдасться розпочати предметні переговори, це може позитивно вплинути на міжнародну безпеку. Навіть проміжна угода про обмін інформацією, запобігання випадковим запускам і підтримання військових каналів зв’язку стала б важливим результатом. Прозорість допомагає зменшити ризик помилкових оцінок і небезпечних рішень у кризовий момент.
Потенційна ядерна угода також могла б створити нові правила для інших держав, які володіють атомною зброєю або прагнуть посилити власні військові можливості. Водночас домовленості між трьома країнами не розв’яжуть автоматично всі проблеми нерозповсюдження. Для стабільності необхідно враховувати інтереси союзників США, європейських держав та інших регіональних гравців.
Для України питання ядерної безпеки має особливе значення. Будь-які переговори між великими державами не повинні відбуватися за рахунок суверенітету, територіальної цілісності або права держав самостійно визначати власну політику безпеки. Глобальні домовленості мають зміцнювати міжнародне право, а не створювати винятки для сильніших учасників.
Заява Дональда Трампа привернула увагу до ідеї нового формату ядерного контролю, але шлях від політичної заяви до реального договору є надзвичайно довгим. Для успіху потрібні послідовність, взаємні гарантії, незалежна перевірка та готовність кожної сторони враховувати інтереси партнерів. Поки що говорити про повне ядерне роззброєння зарано, однак сама дискусія може стати початком пошуку нових правил, здатних зменшити загрозу глобальної катастрофи.