Сергій Пономарьов
Російське військове керівництво вкотре спробувало представити ситуацію на фронті як серію масштабних перемог. 16 жовтня начальник Генерального штабу росії Валерій Герасимов доповів володимиру путіну про нібито стрімке просування окупаційних військ одразу на кількох напрямках. За його словами, армія РФ захопила тисячі квадратних кілометрів української території, десятки населених пунктів і наблизилася до великих міст.
Однак зіставлення заяв кремля з реальними даними показує зовсім іншу картину. Окупанти не лише суттєво перебільшили масштаби свого просування, а й у низці районів приписали собі території, які фактично не контролюють. Аналітики ISW дійшли висновку, що російська пропаганда вкотре використовує цифри як інструмент психологічного впливу, намагаючись створити враження нібито неминучої перемоги росії.
Як кремль завищив результати російської армії
Герасимов заявив, що з 1 вересня 2026 року російські війська захопили понад 1800 квадратних кілометрів території України та 92 населені пункти. Така цифра мала продемонструвати масштабний наступ і переконати російську аудиторію, що окупаційна армія нібито впевнено долає українську оборону.
Проте фактична динаміка бойових дій не підтверджує цих слів. За оцінкою ISW, від початку вересня російські сили втратили контроль над приблизно 122 квадратними кілометрами території. Упродовж жовтня середній показник відступу росіян становив близько 7 квадратних кілометрів на добу. Отже, замість заявленого масштабного захоплення фіксується нестабільна ситуація, у якій противник змушений відбивати українські контратаки та утримувати вже зайняті позиції.
Розбіжність між російською заявою та реальними даними є настільки великою, що йдеться не про звичайну похибку у військових звітах. Кремль фактично намагається видати бажане за дійсне. Саме тому повідомлення про нібито захоплені 1800 квадратних кілометрів стали черговим прикладом масштабної інформаційної маніпуляції. У пропагандистській подачі локальні просування, спроби проникнення диверсійних груп і перебування поблизу окремих населених пунктів перетворюються на повний контроль над значними територіями.
Не менш показовими стали слова володимира путіна. Російський президент заявив, що від початку 2026 року армія РФ начебто захопила близько 6500 квадратних кілометрів української території та 310 населених пунктів. Водночас на 1 січня російські війська окупували близько 100 квадратних кілометрів території та 69 населених пунктів. Таким чином, навіть стартові умови, наведені путіним, не відповідають фактичній ситуації.
Головна мета таких заяв полягає не у точному інформуванні суспільства, а у формуванні потрібного кремлю наративу. Російському населенню намагаються довести, що війна нібито розвивається за планом, а Україна поступово втрачає здатність чинити опір. Проте карти бойових дій і підтверджені зміни лінії фронту свідчать про значно повільніше та суперечливе просування російських сил.
Ситуація на Харківщині та Сумщині виявилася далекою від російських заяв
Окремо російське командування перебільшило результати на північному напрямку. Герасимов стверджував, що угруповання військ «Північ» завершило оточення українських підрозділів на півночі Харківської області. Також він заявив про захоплення 461 квадратного кілометра та 28 населених пунктів. Жодних переконливих доказів такого оточення або настільки масштабного просування російська сторона не надала.
Командувач російського угруповання генерал-полковник Євген Нікіфоров, зі свого боку, розповідав про так звану «смугу безпеки» вздовж кордону завдовжки понад 600 кілометрів. За його версією, 465 кілометрів цієї території, тобто приблизно 75%, контролює росія. Проте оцінка реальної ситуації суттєво відрізняється: російські війська контролюють лише близько 205,77 квадратного кілометра в межах цієї зони.
Нікіфоров також приписав російській армії захоплення понад 3000 квадратних кілометрів Харківської області від березня 2024 року. Насправді від початку 2026 року окупантам вдалося розширити контрольовану територію в області лише на 114,66 квадратного кілометра. Крім того, російські війська захопили п'ять населених пунктів, що категорично не відповідає заявленим у Кремлі масштабам.
Подібна ситуація спостерігається і на Сумщині. Російські представники заявляли, що влітку та восени 2026 року захопили 14 населених пунктів і понад 300 квадратних кілометрів області. Однак за оцінкою ISW, від початку року росія встановила контроль лише над 99,1 квадратного кілометра території Сумської області. Різниця між заявленими та підтвердженими показниками демонструє, наскільки сильно російське командування перебільшує результати своїх атак.
Важливо й те, що російські військові часто називають «захопленням» територій, де відбувалися лише окремі спроби проникнення. Наявність кількох російських військовослужбовців або диверсійної групи в окремій посадці не означає встановлення стабільного контролю над населеним пунктом чи районом. Для цього необхідні постійна присутність, логістика, укріплення та можливість утримувати позиції під ударами українських сил.
Донеччина та Запоріжжя: пропаганда замість підтверджених успіхів
Найбільше російських маніпуляцій стосувалося Донецької області. Герасимов заявив, що з вересня окупанти захопили близько 500 квадратних кілометрів території та 23 населені пункти. Проте, за оцінкою ISW, російські війська за цей період захопили лише три населені пункти, а загалом втратили контроль над 198,28 квадратного кілометра Донецької області.
Путін також намагався применшити площу території, яку контролює Україна. Він заявив, що під українським контролем залишаються лише 2748 квадратних кілометрів, або трохи більше ніж 10% області. Реальні дані інші: Україна утримує близько 5530 квадратних кілометрів Донецької області, що становить приблизно 20,4% її території.
Російське командування повідомляло про нібито просування до Дружківки та Краматорська. За словами Герасимова, окупанти зайшли до південно-східної та південно-західної частин Дружківки й досягли околиць Краматорська. Насправді російські підрозділи перебувають щонайменше за 12 кілометрів від Дружківки та приблизно за 9 кілометрів від Краматорська. Це означає, що заяви про присутність у містах або безпосередньо на їхніх околицях не відповідають реальній ситуації.
Окремим прикладом перебільшення стала заява про захоплення Добропілля. Аналітики не виявили підтверджень того, що російські сили встановили контроль над містом. Йдеться лише про обмежені спроби проникнення, які не можна прирівнювати до повноцінної окупації.
На Запорізькому напрямку кремль також занизив площу територій, які залишаються під контролем України. Путін стверджував, що українські війська контролюють лише 16,5% Запорізької області. Насправді цей показник становить близько 24,6%. Російська сторона намагалася створити враження, що обласний центр перебуває на межі захоплення, заявивши про просування до Малокатеринівки та наближення до південних околиць Запоріжжя на 5 кілометрів.
Однак російські підрозділи розташовані щонайменше за 20,95 кілометра від міста. Якщо враховувати окремі ворожі інфільтрації, відстань може скорочуватися до 11,6 кілометра, але це все одно не свідчить про наближення регулярних сил РФ до самого Запоріжжя. Заявлене захоплення Малокатеринівки також не підтверджує повного контролю над населеним пунктом.
Герасимов говорив і про захоплення понад 180 квадратних кілометрів та десяти населених пунктів на сході Запорізької області з вересня. Реальні показники значно скромніші: російська армія захопила близько 104,5 квадратного кілометра та вісім населених пунктів. Навіть за цими даними йдеться про локальні зміни, а не про стратегічний прорив.
Отже, заяви путіна та Герасимова не витримують перевірки фактичними даними. кремль систематично збільшує площу нібито захоплених територій, додає до списків окупованих населені пункти, де російські сили не мають сталого контролю, і замовчує випадки втрати позицій. Така інформаційна кампанія покликана приховати повільний темп наступу, значні втрати та відсутність підтверджених стратегічних успіхів російської армії на фронті.