Сергій Пономарьов
Трагічна звістка сколихнула українську футбольну спільноту та всіх, хто знав Романа Максимюка. Колишній футболіст збірної України загинув, захищаючи державу від російських загарбників. Про смерть військовослужбовця повідомила його дружина Віра. Для родини, друзів, побратимів і вболівальників це стало важкою втратою, адже Роман був не лише відомим спортсменом, а й людиною, яка після початку повномасштабної війни свідомо обрала шлях захисника.
Максимюк долучився до Сил оборони України восени 2022 року. До цього він активно підтримував українських військових у тилу. Колишній футболіст брав участь у благодійних ветеранських турнірах, під час яких збирали кошти на потреби армії. Зокрема, завдяки таким спортивним заходам допомагали придбавати автомобілі для українських підрозділів. Роман не залишався осторонь війни та намагався бути корисним державі всіма доступними способами.
Понад рік Роман Максимюк вважався зниклим безвісти
30 січня 2025 року Роман Максимюк зник під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку. Відтоді його рідні жили в постійній невизначеності та чекали на будь-яку інформацію про долю захисника. Зникнення військовослужбовця стало для сім’ї надзвичайно болючим випробуванням, адже протягом тривалого часу не було можливості отримати підтверджені дані про те, що з ним сталося.
Дружина Віра звернулася із заявою про зникнення чоловіка. Для встановлення особи та пошуку правди донька Романа, Даша, здала біологічні зразки для проведення ДНК-експертизи. Такі процедури можуть тривати довго, особливо в умовах війни, коли інформацію про полеглих і зниклих безвісти збирають та перевіряють у складних обставинах.
Лише напередодні родина отримала результати дослідження. Експертиза підтвердила загибель колишнього футболіста. Після понад року очікування близькі нарешті дізналися правду, однак ця звістка принесла їм не полегшення, а невимовний біль. Роман Максимюк загинув, виконуючи бойове завдання та захищаючи Україну.
Для рідних ця втрата є особливо тяжкою. Упродовж тривалого часу вони сподівалися, що військовослужбовець може бути живим, перебувати в полоні або з інших причин не мати змоги вийти на зв’язок. Очікування не припинялося ні на день. Підтвердження смерті стало остаточним завершенням цього болісного періоду невідомості.
Водночас пам’ять про Романа залишиться не лише в його родині. Його знали як професійного спортсмена, земляка, благодійника та військового, який став на захист країни. Футбольна кар’єра Максимюка була пов’язана з українськими клубами, а його виступи за національну збірну стали важливою частиною спортивної біографії.
Від футбольного поля до захисту України
Упродовж професійної кар’єри Роман Максимюк виступав за київське «Динамо», «Дніпро», луцьку «Волинь» і одеський «Чорноморець». Він грав на високому рівні та представляв Україну в національній команді. Загалом футболіст п’ять разів виходив на поле у складі збірної України.
Його спортивний шлях був прикладом наполегливості та відданості футболу. Виступи за провідні українські клуби вимагали великої праці, дисципліни й відповідальності. Роман пройшов важливий професійний шлях, здобув досвід у командах із багатими традиціями та залишив по собі слід в українському футболі.
Після завершення професійних виступів Максимюк оселився в Луцьку. Саме це місто стало для нього рідним. Тут він жив разом із сім’єю, працював і підтримував зв’язок зі спортивною спільнотою. До початку повномасштабного вторгнення Роман працював вантажником, однак його любов до футболу та небайдужість до життя країни залишалися важливою частиною його особистості.
З перших днів великої війни він допомагав українським захисникам через благодійні футбольні події. Ветеранські турніри, до яких долучався Максимюк, були не просто спортивними змаганнями. Вони об’єднували людей навколо спільної мети, допомагали збирати необхідні кошти для військових і нагадували, що кожен може зробити внесок у перемогу.
Восени 2022 року Роман вирішив особисто стати до лав Сил оборони України. Він служив у мобільній вогневій групі, завданням якої було знищення російських повітряних цілей. Спочатку його підрозділ захищав Луцьк від ракетних і дронових атак. Згодом військовослужбовця перевели на Харківський напрямок, а пізніше він виконував бойові завдання на одному з найскладніших напрямків фронту.
Служба в мобільній вогневій групі потребує витримки, точності та постійної готовності діяти в умовах небезпеки. Захисники таких підрозділів протистоять повітряним атакам, прикривають міста й важливі об’єкти, ризикуючи власним життям заради безпеки інших. Роман Максимюк виконував цю роботу відповідально та мужньо.
Колишній футболіст збірної України загинув як воїн, захищаючи свою державу. Його життєвий шлях поєднав спорт, волонтерство та військову службу. Він не обмежився словами підтримки, а після початку повномасштабного вторгнення взяв до рук зброю й вирушив обороняти Україну.
Пам’ять про Романа Максимюка житиме в його родині, серед друзів, побратимів, колег і футбольних уболівальників. Його внесок у захист країни назавжди залишиться частиною новітньої історії України. Вічна пам’ять захиснику, який віддав життя за свободу та незалежність своєї держави.