Роксолана Мережко
Українські військові вперше заявили про ураження новітньої російської важкої вогнеметної системи ТОС-3 «Дракон». Точний удар по ворожій техніці завдали оператори підрозділу MURAMASA, який входить до складу 21-го полку безпілотних систем KRAKEN. Ураження такої цілі має важливе значення, адже ТОС-3 належить до найнебезпечніших зразків озброєння, які російська армія намагається застосовувати на фронті.
За попередньою інформацією, виявити російську установку вдалося завдяки розвідувальним безпілотникам. Після підтвердження координат до роботи долучилися ударні дрони. Вони атакували техніку, яка перебувала на позиції, не залишивши противнику можливості безпечно евакуювати або відвести систему. Кадри ураження демонструють результат роботи українських операторів та ефективність поєднання розвідки, точного наведення і швидкого удару.
Операція «Вівальді»: ЗСУ вперше уразили новітню ракетну установку РФ
Знищення або виведення з ладу ТОС-3 «Дракон» відбулося під час операції «Вівальді», у межах якої українські Сили оборони проводять активні дії на визначених ділянках фронту. Операція передбачає не лише просування та повернення територій, а й системне полювання на важливі об’єкти російської армії. Серед таких цілей особливе місце займають артилерійські системи, командні пункти, склади боєприпасів, засоби радіоелектронної боротьби та важка вогнеметна техніка.
ТОС-3 «Дракон» є новітньою російською важкою вогнеметною системою на гусеничному шасі. Її створювали з використанням окремих технічних рішень і бойових компонентів попередніх комплексів — ТОС-1А «Солнцепек» та ТОС-2 «Тосочка». Російське командування розглядає такі системи як засіб для ураження укріплених позицій, польових фортифікацій та живої сили на значній площі.
Головною особливістю ТОС-3 є застосування термобаричних боєприпасів. Під час вибуху такі снаряди створюють потужну ударну хвилю та тривале високотемпературне ураження. У замкнених просторах, траншеях, укриттях і забудові ефект від їхнього застосування може бути особливо руйнівним. Саме тому навіть одна така установка становить серйозну небезпеку для українських підрозділів, якщо противник встигає розгорнути її неподалік від лінії бойового зіткнення.
Характеристики російської системи та її вразливість
На відміну від ТОС-1А «Солнцепек», яка має 24 направляючі, нова система отримала пакет із 15 труб. Зменшення кількості направляючих не означає відмову від потужного озброєння. Російська сторона намагалася компенсувати це збільшенням дальності застосування боєприпасів. За доступними оцінками, ТОС-3 може вести вогонь на відстань приблизно від 15 до 24 кілометрів залежно від типу боєприпасу та умов використання.
Підвищена дальність дає екіпажу можливість працювати далі від переднього краю, однак не робить машину невразливою. Для використання системи росіянам необхідно заздалегідь зайняти вогневу позицію, провести підготовку, отримати цілевказання та організувати відхід після залпу. Усі ці етапи можуть бути зафіксовані українською розвідкою. Сучасні безпілотники здатні тривалий час спостерігати за маршрутом пересування техніки, виявляти незвичну активність і передавати координати ударним групам.
Розробники також посилили захист «Дракона». На машині передбачені протидронові решітки, додаткові броньовані елементи та динамічний захист. Такі рішення мають зменшити ризик ураження від безпілотників і протитанкових засобів. Водночас жодна система пасивного захисту не гарантує повного збереження техніки під час комплексної атаки. Якщо дрон влучає у вразливу ділянку, боєкомплект або силову установку, наслідки можуть бути критичними навіть для машини з посиленим захистом.
У випадку з ураженою установкою ключову роль відіграла не лише потужність ударного безпілотника, а й якість роботи всієї бойової групи. Спочатку оператори мають знайти ціль серед іншої техніки, визначити її тип і підтвердити, що перед ними саме ТОС-3. Далі необхідно оцінити обстановку, обрати напрямок атаки та забезпечити точне наведення. Така послідовність дій демонструє, наскільки важливою у сучасній війні є взаємодія розвідки, аналітиків та операторів дронів.
Ураження ТОС-3 «Дракон» стало прикладом того, як українські безпілотні підрозділи знаходять і знищують навіть найновішу техніку російської армії. Для противника це означає втрату не просто бойової машини, а складного комплексу, який потребує значних ресурсів для виробництва, транспортування, обслуговування та підготовки екіпажу. Крім того, кожна така втрата знижує здатність російських військ чинити вогневий тиск на українські позиції.
Значення удару для операції «Вівальді»
Операція «Вівальді» супроводжується системним ураженням російських сил і засобів. За повідомленнями української сторони, під час її етапів під повний контроль України повернули 16 населених пунктів, а площа деокупованої території склала 277 квадратних кілометрів. Загальні втрати російської армії за цей період оцінювалися приблизно у 8000 військовослужбовців. На цьому тлі знищення новітньої вогнеметної системи посилює тиск на противника та обмежує його можливості підтримувати оборонні позиції.
Важливо, що ТОС-3 є не звичайною артилерійською установкою, а спеціалізованим комплексом для нанесення масованих ударів термобаричними боєприпасами. Її поява на напрямку може свідчити про намір російського командування використовувати особливо руйнівне озброєння проти українських укріплень. Тому своєчасне виявлення та ураження такого комплексу допомагає зберегти життя військових і цивільних, які перебувають поблизу потенційної зони обстрілу.
Успішна атака також має психологічний ефект. Російська армія намагається демонструвати технологічну перевагу новими зразками бронетехніки та ракетно-артилерійського озброєння. Проте кожна підтверджена втрата такої техніки показує, що її можна знайти, відстежити та уразити. Українські оператори безпілотних систем доводять, що перевага залежить не лише від кількості озброєння, а й від швидкості прийняття рішень, точності розвідки та професійності екіпажів.
Перший відомий випадок ураження ТОС-3 «Дракон» українськими силами може стати важливим сигналом для подальшого розвитку тактики боротьби з російськими вогнеметними системами. Що більше інформації українські військові отримують про маршрути, позиції, засоби захисту та порядок застосування цієї техніки, то ефективніше зможуть протидіяти їй у майбутньому. Робота підрозділу MURAMASA вкотре показала, що безпілотні системи залишаються одним із найважливіших інструментів сучасного фронту.