Тихон Гулевичук
Україна вкотре звернулася до ООН, МКЧХ і до держав-партнерів із закликом допомогти мешканцям тимчасово окупованих Олешок на лівобережжі Херсонщини. Після руйнування Каховської гідроелектростанції місто опинилося в зоні масштабного затоплення, а люди фактично залишилися без безпечного коридору для евакуації, доступу до медичної допомоги, питної води та продуктів.
За попередніми оцінками української влади та місцевих представників, у заблокованих Олешках могли залишатися від трьох до чотирьох тисяч людей. Точну кількість встановити надзвичайно складно, адже місто перебуває під російською окупацією, зв’язок із багатьма районами відсутній, а інформація надходить уривками. Частина жителів могла самостійно виїхати, однак для багатьох мешканців така можливість була недоступною через обстріли, зруйновані дороги та дії окупаційних сил.
Чому Олешки опинилися в смертельній пастці
Олешки розташовані неподалік Дніпра, навпроти Херсона. Після підриву дамби Каховської ГЕС вода стрімко почала затоплювати населені пункти на обох берегах річки. На окупованій території наслідки катастрофи виявилися особливо тяжкими: російські військові не організували повноцінну евакуацію цивільного населення, обмежували пересування людей і перешкоджали спробам врятуватися.
Затоплення перетворило вулиці міста на небезпечну зону, де вода могла сягати дахів приватних будинків. Люди були змушені перебиратися на горища, верхні поверхи та дахи, очікуючи допомоги. У багатьох не було човнів, пального, мобільного зв’язку та можливості повідомити про своє місцеперебування. Через забруднення води зростала загроза інфекційних захворювань, а відсутність ліків особливо небезпечною стала для літніх людей, дітей і громадян із хронічними хворобами.
Окремою проблемою стало мінування територій. Після підйому води міни та вибухонебезпечні предмети могли переміщуватися течією, тому навіть ділянки, які раніше вважалися безпечними, стали потенційно смертельними. Рятувальники не могли повноцінно працювати без гарантій безпеки, а доступ українських служб до окупованого міста був заблокований.
Місцеві жителі повідомляли про випадки, коли російські військові не дозволяли людям залишати небезпечні райони або пропускали лише тих, хто погоджувався на переміщення вглиб окупованої території. Такі дії посилювали гуманітарну катастрофу та створювали для цивільних ситуацію, з якої майже неможливо було вирватися.
Скільки людей могли залишатися в місті
До початку повномасштабного вторгнення в Олешках проживали десятки тисяч людей. Після окупації значна частина населення виїхала на підконтрольну Україні територію або була примусово переміщена. Водночас у місті залишалися переважно люди, які не мали коштів і фізичної можливості для переїзду, доглядали за родичами або не хотіли залишати власні домівки.
Саме тому оцінки щодо кількості заблокованих мешканців відрізнялися. Представники місцевої влади говорили про кілька тисяч цивільних, які могли перебувати в зоні затоплення. Найчастіше називалася цифра від 3 до 4 тисяч людей. Однак це не остаточні дані: частина мешканців могла переховуватися, не мати зв’язку або бути вивезеною окупантами без належної фіксації.
Українська сторона наголошувала, що кожна година зволікання збільшує кількість жертв. Люди, які опинилися на дахах і верхніх поверхах, потребували не лише води та їжі, а й негайної евакуації. У разі погіршення погоди, поширення інфекцій або руйнування будинків ситуація могла стати незворотною.
Водночас російська окупаційна адміністрація намагалася приховати реальні масштаби трагедії. Незалежним журналістам, міжнародним гуманітарним організаціям і представникам України не надали вільного доступу до постраждалих районів. Через це світ не міг оперативно перевірити кількість загиблих, зниклих безвісти та евакуйованих.
Заклик до міжнародного втручання
Україна закликала міжнародні організації вимагати від росії допуску гуманітарних місій до Олешок та інших затоплених населених пунктів лівобережної Херсонщини. Йдеться про необхідність створення безпечного маршруту для евакуації, доставки питної води, медикаментів, продуктів і засобів знезараження.
Особливу роль у такій операції могли відіграти ООН і Міжнародний комітет Червоного Хреста. Їхня присутність дала б змогу зафіксувати стан цивільних, перевірити дотримання норм міжнародного гуманітарного права та не допустити примусового переміщення людей. Проте будь-яка місія потребує згоди та реального сприяння росії, яка контролює окуповану територію і фактично блокує доступ до постраждалих.
Ситуація в Олешках стала ще одним доказом того, що окупація створює для цивільного населення подвійну небезпеку. Люди опинилися під ударом стихійного лиха, спричиненого російським злочином, а потім були позбавлені можливості отримати своєчасну допомогу. Місто перетворилося на смертельну пастку, де тисячі мешканців чекали порятунку без гарантій, що він взагалі надійде.
Точну кількість людей, які пережили затоплення в Олешках, можна буде встановити лише після звільнення міста та повноцінного обстеження території. До того часу оцінка у 3–4 тисячі заблокованих цивільних залишається орієнтовною, але вона демонструє масштаб гуманітарної катастрофи. Україна наполягає: міжнародна спільнота має діяти негайно, адже зволікання в умовах окупації може коштувати людям життя.