Тихон Гулевичук
Російська економіка продовжує втрачати стійкість під тиском воєнних витрат, дорогого кредитування та скорочення внутрішнього попиту. За даними Служби зовнішньої розвідки України, у 2025 році збитковими були три великі та середні компанії або сектори, тоді як уже цього року їхня кількість зросла до одинадцяти. Така динаміка свідчить про розширення економічних проблем далеко за межі окремих підприємств.
Йдеться не лише про тимчасове погіршення фінансових результатів. Збитки фіксують цілі галузі, які раніше вважалися важливими опорами російської промисловості. Підприємства стикаються з падінням рентабельності, зростанням собівартості, дефіцитом інвестицій і складнощами з доступом до фінансових ресурсів. У результаті навіть компанії з великим виробничим потенціалом не можуть гарантувати стабільний прибуток.
Які галузі росії опинилися у збитках
За інформацією СЗР, до торішнього переліку збиткових напрямів, у якому вже були видобуток вугілля, пасажирські перевезення та поштові послуги, додалися ще вісім секторів. Серед них металургія, деревообробка, лісозаготівля, виробництво автомобілів, видобуток піску, крейди та солі, фінансова й страхова діяльність, спорт і розваги, а також бібліотеки та музеї.
Розширення списку має важливе значення, адже проблеми проявилися одночасно у промисловості, транспорті, фінансовій сфері та секторі послуг. Це означає, що російська економіка втрачає рівновагу не в одному конкретному сегменті. Складнощі відчувають як підприємства, орієнтовані на сировину та виробництво, так і організації, залежні від державного фінансування та споживчого попиту.
Найбільших втрат зазнала металургія. Сукупні фінансові збитки підприємств галузі перевищили отримані доходи на 269 мільярдів рублів. Для металургійних компаній це особливо болісно, оскільки вони потребують значних витрат на енергію, сировину, транспортування та модернізацію обладнання. Зниження попиту й ускладнення зовнішньої торгівлі додатково погіршують становище виробників.
У фінансовій та страховій діяльності сумарний від’ємний баланс сягнув 247 мільярдів рублів. Фінансові організації потерпають від високих процентних ставок, ризиків неповернення кредитів і зменшення ділової активності. Коли компаніям стає складніше позичати кошти, вони скорочують інвестиційні програми, відкладають розширення виробництва та зменшують витрати на розвиток.
Вугільна промисловість завершила звітний період зі збитками на 178 мільярдів рублів. Галузь одночасно стикається з логістичними обмеженнями, високою вартістю перевезень і проблемами зі збутом. Віддаленість родовищ від основних ринків, нестача доступної транспортної інфраструктури та зростання витрат роблять видобуток менш прибутковим навіть за значних обсягів виробництва.
Наземний пасажирський транспорт зафіксував 55 мільярдів рублів чистих збитків. Перевізники змушені працювати в умовах подорожчання пального, ремонту, запчастин і заробітних плат. Водночас підвищувати тарифи без ризику подальшого падіння попиту вони не завжди можуть. Це створює замкнене коло: витрати зростають, але доходи залишаються обмеженими.
Чому російський бізнес втрачає прибутки
Серед головних причин погіршення фінансових результатів СЗР називає високу вартість кредитів, зростання зарплат, збільшення витрат на пальне та перевезення. Додатковим фактором стало підвищення податку на додану вартість, яке збільшило навантаження на собівартість товарів і послуг. Для підприємств це означає, що кожна одиниця продукції потребує більше витрат ще до моменту продажу.
Водночас слабкий попит обмежує можливості російських компаній перекладати подорожчання на споживачів. Якщо підприємство підвищує ціни, воно ризикує втратити покупців, які вже скорочують витрати. Якщо ж ціни залишаються незмінними, компанія змушена працювати з меншою маржею або прямими збитками.
Високі процентні ставки стали одним із ключових чинників тиску на бізнес. Для промислових підприємств кредитування необхідне не лише для масштабних інвестицій, а й для поповнення оборотного капіталу. Подорожчання позик збільшує витрати на обслуговування боргів і змушує компанії переглядати виробничі плани. Частина підприємств відкладає закупівлю обладнання, ремонт потужностей та запуск нових проєктів.
Ще однією проблемою залишається дефіцит працівників. Через мобілізацію, демографічні труднощі та перерозподіл трудових ресурсів на користь воєнно-промислового комплексу цивільні підприємства змушені підвищувати зарплати, щоб утримати персонал. Проте збільшення оплати праці не завжди супроводжується зростанням продуктивності, особливо коли компанії працюють на застарілому обладнанні.
Зростання витрат на логістику також має системний характер. Подовження маршрутів, обмеження доступу до окремих ринків, дорожче страхування вантажів і нестача транспортних потужностей підвищують кінцеву собівартість. Найбільше це позначається на сировинних галузях, для яких відстань між місцем видобутку та покупцем є критично важливою.
Збитки великих підприємств як сигнал поглиблення кризи
Масштаб проблем підтверджують звіти найбільших російських компаній. Металургійна компанія «Северсталь» у першому півріччі зафіксувала 4,7 мільярда рублів чистого збитку. Для порівняння, роком раніше підприємство отримало 43,6 мільярда рублів прибутку. Такий контраст демонструє, наскільки швидко може змінюватися фінансовий стан навіть великого виробника.
Магнітогорський металургійний комбінат за той самий період отримав 19 мільярдів рублів збитку, тоді як роком раніше його прибуток становив 5,6 мільярда рублів. Падіння результатів у найбільших компаніях свідчить про те, що проблема має не локальний, а структурний характер. Навіть масштаб, державна підтримка та доступ до великих виробничих ресурсів не гарантують захисту від негативних тенденцій.
Окремої уваги потребує автомобілебудування. Сектор завершив звітний період із чистим збитком, який майже на 4 мільярди рублів перевищив прибутки. Виробники залежать від постачання комплектуючих, технологій, кредитного попиту та купівельної спроможності населення. Подорожчання автомобілів на тлі високих ставок за кредитами скорочує кількість покупців і змушує підприємства зменшувати обсяги виробництва.
Збитковість деревообробки та лісозаготівлі також вказує на труднощі із зовнішніми ринками й перевезеннями. Для таких галузей важливими є стабільний експорт, доступні залізничні маршрути та платоспроможні замовники. Якщо логістика дорожчає, а попит слабшає, продаж сировини та готової продукції перестає забезпечувати необхідний рівень доходів.
Проблеми у сфері спорту, розваг, бібліотек і музеїв мають іншу природу, але також відображають загальний стан економіки. Ці напрями значною мірою залежать від бюджетних коштів, спонсорської підтримки та витрат населення. У період масштабних державних видатків на війну цивільні та культурні проєкти можуть отримувати менше фінансування, а люди скорочують витрати на дозвілля.
Ситуацію доповнюють повідомлення про нестачу коштів для забезпечення російських військ у Татарстані. За даними української розвідки, місцеві волонтери змушені самостійно збирати гроші навіть на транспортні потреби. Це може свідчити про посилення навантаження на регіональні бюджети та зростання розриву між масштабом воєнних потреб і доступними ресурсами.
Збільшення кількості збиткових секторів створює для росії довгострокові ризики. Підприємства, які втрачають прибуток, менше інвестують у розвиток, скорочують модернізацію та частіше залежать від державної допомоги. Водночас бюджет змушений підтримувати дедалі більше галузей, хоча його ресурси обмежені падінням доходів і зростанням витрат.
Таким чином, економічний удар по росії проявляється не в одному показнику, а в сукупності негативних тенденцій. Третина великих і середніх компаній у відповідних секторах зазнає збитків, перелік проблемних галузей розширюється, а провідні промислові підприємства демонструють різке погіршення фінансових результатів. Високі кредити, дорога логістика, кадровий дефіцит, слабкий попит і податкове навантаження продовжують тиснути на російський бізнес, послаблюючи економічну базу країни.