Роксолана Мережко
Росія розгортає власне супутникове угруповання, яке потенційно може змінити характер застосування безпілотників і високоточної зброї у війні проти України. За оцінкою радника президента з питань оборонних технологій Сергія «Флеша» Бескрестнова, противник прагне створити систему прямого супутникового зв’язку для керування ударними та розвідувальними платформами. Йдеться про технологію, яка може стати однією з найсерйозніших загроз для української оборони та безпеки європейських країн.
Особливість такого підходу полягає у спробі передавати команди безпосередньо через орбітальну мережу. Це може дати російським військам змогу оперативніше змінювати маршрути безпілотників, коригувати завдання під час польоту та підтримувати зв’язок навіть у районах, де традиційні канали управління блокуються або придушуються засобами радіоелектронної боротьби.
Що «Флеш» сказав про супутникову загрозу
Сергій Бескрестнов зазначив, що розгортання російської супутникової системи є технологічним викликом не лише для України, а й для всієї Європи. За його словами, противник може використовувати супутниковий зв’язок для управління безпілотниками типу «Шахед», розвідувальними дронами, а також дешевими ракетами «Бандероль» і «Дань-М».
У разі успішного створення повноцінної мережі російські оператори зможуть отримати додатковий канал зв’язку, який складніше нейтралізувати стандартними засобами радіоелектронної боротьби. Це не означає автоматичного зникнення всіх наявних способів протидії, однак суттєво ускладнює завдання українських військових. Системи, орієнтовані на придушення сигналів у конкретному діапазоні або на певній ділянці, можуть виявитися менш ефективними проти супутникового управління.
«Вони зможуть атакувати всю країну в реальному часі і робити це дуже точно. Це справді буде велика катастрофа для всіх», – заявив радник президента з питань оборонних технологій.
Потенційна небезпека полягає не тільки у збільшенні точності ударів. Супутниковий канал може забезпечити швидше передавання розвідувальної інформації, оперативне коригування польотних завдань і гнучкіше використання дронів. У такому разі безпілотник зможе реагувати на зміни обстановки вже після запуску, а оператори отримають більше можливостей для вибору цілей та обходу зон протидії.
Для України це означає необхідність одночасно розвивати кілька напрямів захисту: виявлення супутникових каналів, протидію терміналам, посилення кібербезпеки, удосконалення систем спостереження та створення нових способів перехоплення або дезорганізації управління безпілотними платформами.
Який стан російського супутникового угруповання
Наразі російська мережа ще не забезпечує суцільного покриття української території. За наявною оцінкою, супутники можуть перебувати над окремими районами обмежений час, а сигнал доступний приблизно протягом 30–40 хвилин під час проходження апаратів над потрібною зоною. Такий режим не дає противнику постійного зв’язку, проте демонструє напрям, у якому розвивається російська військова інфраструктура.
Для формування безперебійної мережі росії, за оцінкою фахівців, знадобиться вивести на навколоземну орбіту щонайменше 200–250 супутників. Лише значна кількість апаратів зможе забезпечити регулярне покриття, скоротити проміжки між сеансами зв’язку та підвищити стабільність передачі даних. Масштаб такого угруповання свідчить, що йдеться не про окремий експеримент, а про спробу створити окрему військово-космічну систему.
Перші 16 серійних космічних апаратів росія запустила у березні. Ще одну партію з 16 супутників вивели на орбіту 19 липня. Поступове збільшення кількості апаратів дає змогу випробовувати обладнання, перевіряти стабільність зв’язку та оцінювати можливість застосування системи у військових умовах.
На початку жовтня російська компанія «Бюро 1440» презентувала три термінали супутникового зв’язку. Окупаційні війська планують адаптувати їх під авіаційні платформи. Якщо такі рішення будуть інтегровані в безпілотники або інші засоби повітряного нападу, російські військові зможуть розширити зону управління та зменшити залежність від наземної інфраструктури.
Водночас проєкт стикається із серйозними труднощами. Російські супутники не мають повного покриття, а частина апаратів може потребувати додаткового налаштування після виведення на орбіту. Окремі супутники проєкту «Рассвет», запущені влітку, зазнавали проблем із виходом на необхідну висоту. Розгортання також стримується обмеженою кількістю ракет-носіїв, складнощами із виробництвом компонентів та ризиками для російської наземної інфраструктури.
Як Україна готується до нової технологічної загрози
Україна вже готує пакет контрзаходів і міжнародних санкцій, спрямованих проти розвитку російської супутникової системи. Проте створення ефективного захисту ускладнюється тим, що мережа противника ще не працює на повну потужність. Військовим і виробникам необхідно розробити рішення до того, як росія отримає можливість використовувати супутниковий зв’язок у масштабних атаках.
«Коли росія почне використовувати її для ударів по нашій інфраструктурі, ми маємо вже розробити засоби захисту, виготовити їх у великій кількості і розгорнути», – наголосив Бескрестнов.
Ця позиція підкреслює головну проблему: реагувати після запуску повноцінної мережі буде значно складніше, ніж готуватися заздалегідь. Захисні системи мають бути не лише технологічно ефективними, а й доступними у великій кількості. Їх потрібно розмістити на критичних об’єктах, у районах роботи протиповітряної оборони, поблизу енергетичної інфраструктури та на напрямках, де найчастіше застосовуються ударні дрони.
Окремим завданням залишається своєчасне виявлення супутникового управління. Для цього необхідне поєднання радіотехнічної розвідки, аналізу сигналів, спостереження за орбітальними апаратами та обміну даними між військовими підрозділами. Важливу роль відіграватиме й міжнародна співпраця, адже російська супутникова програма має не лише український, а й загальноєвропейський вимір.
Супутниковий зв’язок не робить російські дрони невразливими. Безпілотники все одно залишаються залежними від навігації, справності бортового обладнання, погодних умов, точності розвідданих і роботи операторів. Однак поява додаткового каналу управління може зробити атаки більш гнучкими та непередбачуваними. Саме тому українські фахівці наголошують на необхідності готувати комплексну відповідь уже зараз.
Російське супутникове угруповання поки не досягло повної готовності, але його розвиток демонструє зміну підходів до застосування дронів. Якщо Москва зможе вивести на орбіту необхідну кількість апаратів і забезпечити їх стабільну роботу, Україні доведеться протидіяти не окремим каналам зв’язку, а цілісній космічній інфраструктурі. Від швидкості створення контрзаходів залежатиме здатність захищати міста, енергетичні об’єкти та інші критично важливі цілі від майбутніх атак.