Тихон Гулевичук
Російська влада вкотре спробувала видати бажане за дійсне, розповідаючи про нібито масштабні успіхи армії країни-агресорки на фронті. Заяви Владіміра путіна та начальника російського Генерального штабу Валерія Герасимова про просування окупаційних військ в Україні не витримують перевірки реальністю. Військовий оглядач Денис Попович назвав це черговим проявом системної брехні, яка роками функціонує всередині російської владної вертикалі.
За словами експерта, у росії сформувалася замкнена інформаційна система, де кожен наступний чиновник повторює перебільшені або вигадані дані попереднього. У результаті керівництву країни доповідають про стрімке просування, захоплення українських міст і наближення до великих обласних центрів, хоча ситуація на місцевості зовсім інша. Такі повідомлення використовують не лише для внутрішньої пропаганди, а й для виправдання подальших атак та ультиматумів.
Які «успіхи» росії озвучили путін і Герасимов
Як розповів Денис Попович, у своїх останніх заявах російське військове та політичне керівництво суттєво перебільшило результати бойових дій. Зокрема, Владімір путін і Валерій Герасимов стверджували, що російські підрозділи перебувають приблизно за 5 кілометрів від Запоріжжя. Також у Кремлі заявляли про захоплення Добропілля та Олексієво-Дружківки на Донеччині.
Окремо російська пропаганда намагалася створити враження, що окупанти стрімко наближаються до Краматорська. У доповідях ішлося про нібито 9 кілометрів до міста. Подібні цифри мають демонструвати російській аудиторії, що армія агресора досягає поставлених цілей і нібито розвиває успішний наступ одразу на кількох напрямках.
Однак реальна ситуація на фронті не відповідає цим заявам. Незалежні оцінки бойової обстановки свідчать, що відстань до Запоріжжя значно більша, ніж намагаються показати в Москві. Російські війська не перебувають за кілька кілометрів від міста, а їхнє просування на цьому напрямку не дає підстав говорити про безпосередню загрозу швидкого захоплення обласного центру.
Схожа ситуація і на Донеччині. Заяви про повний контроль над окремими населеними пунктами неодноразово виявлялися передчасними або відверто неправдивими. Навіть там, де російські підрозділи намагаються просунутися, це не означає автоматичного встановлення контролю над усією територією. Бойові дії можуть тривати на околицях, у сусідніх селах або в окремих кварталах, тоді як російське командування вже доповідає про повне захоплення міста.
Попович звернув увагу, що різниця між російськими доповідями та фактичним розташуванням військ є настільки великою, що її складно пояснити звичайною помилкою. Йдеться не про неточність у кілька кілометрів, а про свідоме викривлення масштабів просування. Саме тому заяви кремля дедалі частіше сприймають як елемент інформаційної операції, а не як достовірний військовий звіт.
Як працює вертикаль російської брехні
Військовий оглядач пояснив, що в російській системі управління командири на нижчому рівні зацікавлені доповідати про позитивні результати, навіть якщо їх немає. Невтішні новини можуть призвести до покарання, втрати посади або звинувачень у провалі. Натомість перебільшення успіхів дає можливість зберегти лояльність начальства та створити видимість виконання наказів.
На думку експерта, Герасимов може чудово розуміти справжній стан справ, але повідомляти путіну саме те, що той хоче почути. Інший варіант полягає в тому, що російський начальник Генштабу сам отримує викривлені дані від підлеглих і передає їх далі без належної перевірки. У будь-якому разі формується замкнене коло, у якому неправдива інформація піднімається від військових підрозділів до найвищого керівництва.
«Чому це робиться? Схоже, путін сам у це вірить. А Герасимов або знає правду, але хоче сказати те, що сподобається керівнику, або також користується брехливою інформацією. Раціонально пояснити цю паралельну реальність надзвичайно складно», – наголосив Попович.
Ця система має небезпечні наслідки не лише для російської пропаганди, а й для ухвалення військово-політичних рішень. Якщо керівництво країни переконане, що фронт нібито швидко рухається вперед, воно не бачить причин змінювати стратегію. Навпаки, у Кремлі можуть вирішити, що Україна перебуває на межі поразки, а тому потрібно лише посилити тиск і висунути нові вимоги.
Саме на основі такої викривленої картини путін формує нереалістичні очікування та відмовляється від конструктивних переговорів. Російський диктатор може вважати, що військові успіхи дозволяють йому диктувати умови Україні та міжнародним партнерам. Насправді ж перебільшені звіти лише віддаляють російське керівництво від розуміння реальної ситуації.
Росія продовжує обстріли та вигадує нові перемоги
Герасимов також заявляв, що російська армія переходить до масованих ударів по українській енергетичній інфраструктурі. Водночас атаки на енергетичні об’єкти не припинялися й раніше. Російські війська регулярно використовують ракети та ударні безпілотники, намагаючись завдати шкоди цивільній інфраструктурі, ускладнити роботу енергосистеми та чинити психологічний тиск на населення.
Оголошення про нову хвилю атак може бути частиною спроби подати терор проти цивільних як окремий етап військової кампанії. У російській інформаційній картині масовані обстріли намагаються показати як доказ сили, хоча насправді вони свідчать про прагнення компенсувати відсутність швидких результатів на полі бою. Коли сухопутний наступ не дає очікуваного ефекту, кремль посилює удари по містах і критичній інфраструктурі.
Подібні фейки російське керівництво поширює не вперше. На початку вересня путін уже заявляв про нібито захоплення Святогірська на Донеччині. Згодом українські військові продемонстрували, що місто залишається під контролем України. Відео з центральної частини Святогірська стало прямим спростуванням заяв російського диктатора. На кадрах було видно, що українські сили перебувають у місті, а твердження про його окупацію не відповідає дійсності.
Цей випадок показав, наскільки швидко російська пропаганда може оголошувати захопленими території, де немає російських військових. Спочатку такі повідомлення поширюють посадовці, потім їх підхоплюють державні медіа, а згодом вони використовуються путіним у публічних виступах як нібито доконаний факт. Коли неправду спростовують, у Кремлі зазвичай не визнають помилки, а просто переключають увагу аудиторії на нові заяви.
Таким чином, «успіхи» путіна на фронті розсипаються під час зіставлення з реальною обстановкою. Російська армія продовжує атакувати українські позиції, однак її просування не має того масштабу, про який заявляють у Москві. Перебільшені доповіді потрібні кремлю для підтримки пропаганди, виправдання нових ударів і створення ілюзії, що росія нібито контролює розвиток війни.
Однак бойові дії визначаються не телевізійними заявами, а фактичним контролем над територіями, переміщенням підрозділів і результатами на полі бою. Саме тому гучні доповіді путіна та Герасимова дедалі більше нагадують спробу приховати проблеми російської армії, а не чесний звіт про її досягнення.