Тихон Гулевичук
Питання, чому Греція та Іспанія не передають Україні ракети Patriot, регулярно виникає на тлі масованих ракетних атак росії. Українська система протиповітряної оборони потребує додаткових комплексів і перехоплювачів, здатних знищувати балістичні та крилаті ракети, а також авіацію противника. Водночас рішення про передачу таких боєприпасів залежить не лише від політичної позиції урядів, а й від технічного стану запасів, власних оборонних потреб та можливостей швидкого поповнення арсеналів.
Греція та Іспанія мають на озброєнні комплекси Patriot, однак це не означає, що всі наявні ракети можуть бути негайно передані іншій державі. Частина перехоплювачів використовується для бойового чергування, частина перебуває на зберіганні, а окремі боєприпаси потребують перевірки, ремонту або продовження терміну експлуатації. Саме тому формальна наявність ракет у військових запасах не дорівнює готовності до їх передачі Україні.
Власні потреби Греції та Іспанії
Головна причина обережності — необхідність зберігати власну протиповітряну оборону. Греція розглядає комплекси Patriot як важливий елемент захисту критичної інфраструктури, військових об’єктів та повітряного простору. Для Афін питання безпеки традиційно пов’язане з напруженими відносинами з Туреччиною, тому скорочення запасів перехоплювачів може сприйматися як ризик для національної оборони.
Навіть якщо країна передає кілька ракет, це впливає не тільки на кількість боєприпасів на складах. Потрібно враховувати мінімальний запас для бойового чергування, навчань, випробувань і реагування на непередбачені загрози. Зменшення арсеналу може вимагати тривалого часу для відновлення, оскільки виробництво сучасних перехоплювачів є складним, дорогим і обмеженим за темпами.
Іспанія також використовує Patriot як частину власної системи протиповітряної оборони та бере участь у забезпеченні безпеки східного флангу НАТО. Іспанські підрозділи можуть виконувати завдання за межами країни, зокрема в рамках союзницьких місій. Через це частина ракет і пускових установок має бути доступною для оперативного розгортання, а передача значного обсягу боєприпасів потребувала б перегляду оборонних планів.
Для країн НАТО важливо не допустити ситуації, за якої допомога одному партнеру створить прогалину в обороні іншого. Patriot є не просто набором ракет, а комплексною системою, що включає радари, командні пункти, пускові установки, засоби зв’язку, технічний персонал і запасні частини. Якщо один елемент системи вилучається або його боєприпаси передаються, це може знизити загальну готовність підрозділу.
Чи можна використати ракети, термін придатності яких наближається до завершення
Окремо обговорюється ситуація із запасами перехоплювачів, які наближаються до кінця терміну придатності. На перший погляд може здаватися, що такі ракети доцільно швидко передати Україні, де вони могли б бути використані для захисту міст. Проте завершення визначеного терміну зберігання не означає автоматичної непридатності боєприпасу, так само як і не гарантує його безпечної та надійної експлуатації.
Перед можливим застосуванням ракети проходять технічні перевірки. Фахівці оцінюють стан електроніки, твердопаливного двигуна, систем наведення, корпусу та інших компонентів. За потреби проводяться регламентні роботи або продовження ресурсу. Така процедура потребує часу, спеціального обладнання й участі виробника або уповноважених ремонтних підприємств.
Ракета з наближенням до завершення терміну зберігання не є безкоштовним і простим ресурсом. Її транспортування, діагностика, інтеграція з конкретною версією комплексу Patriot та підготовка персоналу вимагають окремих рішень. Крім того, держава-отримувач має бути впевнена, що перехоплювач зможе працювати в умовах інтенсивного бойового застосування.
Також різні модифікації Patriot можуть мати відмінності у програмному забезпеченні, характеристиках наведення та вимогах до обслуговування. Передача ракет без узгодження з українськими підрозділами та партнерами може створити додаткові труднощі на рівні логістики. Тому навіть боєприпаси, які країна вже не планує довго зберігати, не завжди можна швидко використати на іншому театрі бойових дій.
Політичні та виробничі обмеження
Ще один фактор — політична відповідальність урядів. Передача ракет Patriot означає не лише матеріальну допомогу Україні, а й публічне рішення, яке може вплинути на відносини з союзниками, оцінку оборонних ризиків і внутрішню підтримку громадян. Уряди Греції та Іспанії змушені балансувати між солідарністю з Україною, зобов’язаннями перед НАТО та необхідністю пояснювати суспільству кожне скорочення власних військових запасів.
На рішення впливає і відсутність швидкої заміни переданих боєприпасів. Виробники можуть збільшувати темпи випуску, але складні ракети протиповітряної оборони виготовляються не за кілька тижнів. Виробничий цикл включає постачання спеціальних матеріалів, електронних компонентів, двигунів та систем управління. Через високий попит у світі нове замовлення може бути виконане через тривалий час.
Україна потребує не одиничних поставок, а стабільного запасу перехоплювачів для постійного захисту великих міст, енергетики, промислових підприємств і військових об’єктів. Кілька десятків ракет можуть посилити оборону на певному напрямку, але не вирішать проблему надовго. Саме тому партнери оцінюють не лише можливість разової передачі, а й те, чи зможуть вони забезпечувати Україну боєприпасами в майбутньому.
Важливу роль відіграє координація між державами. Окрема країна може не погоджуватися на передачу великої кількості ракет, якщо не отримує гарантій компенсації або заміни. У такому разі рішення може бути знайдене через спільний механізм союзників: одна держава передає перехоплювачі, інша надає фінансування, третя прискорює виробництво або тимчасово посилює оборону партнера власними силами.
Отже, небажання Греції та Іспанії передавати Україні ракети Patriot пояснюється сукупністю причин. Серед них — потреба захищати власний повітряний простір, виконання зобов’язань перед НАТО, обмежені запаси, складність перевірки старих боєприпасів, тривале виробництво нових перехоплювачів і політичні ризики. Наявність ракет, які наближаються до кінця терміну придатності, може створювати потенційне поле для переговорів, але не робить їх автоматично готовими до передачі.
Для України ключовим залишається не тільки отримання окремих ракет Patriot, а формування довгострокової системи постачання. Вона має включати нові перехоплювачі, технічне обслуговування, навчання фахівців, запасні частини та узгоджену роботу з іншими засобами протиповітряної оборони. Саме такий підхід здатен забезпечити стійкий захист від російських ракетних атак і зменшити залежність від ситуативних рішень окремих держав.