Роксолана Мережко
Добропілля на Донеччині перетворилося на один із ключових напрямків протистояння на східному фронті. Місто має важливе значення для подальшої оборони Слов’янсько-Краматорської агломерації, а його утримання безпосередньо впливає на здатність українських військ стримувати просування російської армії. Бійці бригади НГУ «Рубіж» розповідають, що головна мета противника полягає не лише в захопленні населеного пункту, а й у його системному знищенні.
За словами військових, росіяни намагаються перетворити Добропілля на зруйновану територію, де буде складно розміщувати українські підрозділи, організовувати оборону та забезпечувати логістику. Для цього окупанти регулярно застосовують артилерію, авіацію та ударні безпілотники. Місто поступово втрачає вигляд, який мало ще кілька місяців тому: пошкоджені дороги, перебиті мости, зруйновані будинки та постійна загроза атак зробили будь-яке пересування надзвичайно небезпечним.
Чому Добропілля має стратегічне значення
Військові пояснюють, що контроль над Добропіллям може відкрити російським силам можливості для подальшого руху на північ і створення додаткового тиску на Слов’янсько-Краматорську агломерацію. Йдеться не лише про один населений пункт, а про ширший напрямок, від якого залежить стабільність української оборони на значній частині Донеччини.
У разі захоплення міста противник зможе використовувати його як плацдарм для подальшого просування у бік Олександрівки та Харківщини. Саме тому українські підрозділи розглядають Добропілля як важливу ланку оборони, яку не можна залишати без належної уваги. Водночас бої за міську забудову завжди є складними для обох сторін, адже багатоповерхівки, промислові об’єкти та приватний сектор створюють численні укриття й можливості для прихованого переміщення.
Начальник розвідки одного з батальйонів бригади з позивним Одеса наголошує, що в умовах міста противника надзвичайно складно виявити та вибити з підготовлених позицій. Навіть якщо українські військові контролюють певну ділянку, у сусідніх будинках можуть залишатися ворожі групи, які тривалий час не проявляють себе. Через це оборона потребує постійного спостереження, значної кількості безпілотників і точного розуміння ситуації на всій території, а не лише безпосередньо біля лінії зіткнення.
За словами розвідника, місто не можна оцінювати винятково за переднім краєм. Російські військові можуть намагатися проникати вглиб українських позицій, ховатися у покинутих будинках або видавати себе за цивільних. Тому підрозділам доводиться перевіряти значно більшу територію та враховувати загрозу в районах, які раніше вважалися відносно безпечними.
Як змінилася ситуація у місті
Окремі підрозділи «Рубежу» прибули на Добропільський напрямок навесні, а влітку до виконання завдань долучилася вся бригада. Спочатку місто залишалося своєрідним тиловим пунктом. Там працювали магазини, пересувалися цивільні, а військовослужбовці могли відпочити та підготуватися до подальших завдань. Проте згодом ситуація різко змінилася.
Перші потужні авіаційні удари стали сигналом того, що російська армія почала розглядати Добропілля як одну з головних цілей. Відтоді атаки стали регулярними. Дороги опинилися під постійним спостереженням безпілотників, а пересування навіть на невеликі відстані перетворилося на небезпечне випробування. Бойовий медик із позивним Нацик розповідає, що тепер ситуація на маршрутах змінюється дуже швидко: те, що ще недавно було доступним шляхом, може стати смертельно небезпечним уже наступного дня.
Через пошкодження мостів і доріг заїзд до міста ускладнений. Не менш ризикованим є вихід із позицій або переміщення між будинками. Військові змушені враховувати роботу ворожих дронів, артилерійські обстріли та можливість раптової появи російських груп. Будь-яка необережність може призвести до втрат, тому бійці говорять про необхідність діяти максимально уважно та непомітно.
Одним із головних викликів залишається перевага росіян у живій силі. Саме чисельність дозволяє противнику регулярно відправляти невеликі групи вперед, намагатися закріплюватися в окремих будинках і поступово накопичувати сили. Частину таких груп українські військові виявляють і знищують, однак повністю перекрити всі можливі шляхи проникнення в умовах великої міської території надзвичайно складно.
Окупанти також використовують тактику руйнування населеного пункту перед спробою просування. Спочатку вони завдають ударів по позиціях, будинках і комунікаціях, а потім намагаються скористатися хаосом та зниженням обороноздатності району. Такий підхід уже застосовувався на інших напрямках Донеччини. Його мета полягає в тому, щоб позбавити українські війська можливості облаштувати стійку оборону та змусити їх діяти в умовах постійного дефіциту часу.
Головне завдання росіян у Добропіллі — зруйнувати місто, знищити наявні позиції та не дозволити українським військовим підготувати його до тривалої оборони. Саме тому удари по місту не припиняються навіть тоді, коли російські сили не мають помітного просування на землі.
Цивільні залишаються під постійною загрозою
Попри небезпеку, у Добропіллі досі перебувають місцеві жителі. Частина людей не має можливості виїхати, інші не хочуть залишати домівки або сподіваються перечекати обстріли. Військові зазначають, що цивільні фактично опинилися під подвійною загрозою: вони потерпають від авіаційних і артилерійських ударів, а також можуть стати цілями для ворожих безпілотників.
Бійці розповідають про випадки, коли люди намагалися дістатися води чи продуктів, незважаючи на присутність дронів у небі. Будь-який рух відкритою місцевістю може привернути увагу оператора безпілотника. Через це навіть звичайна поява людини на вулиці перетворюється на смертельний ризик.
Окремою проблемою є відмова мешканців від евакуації. Дехто не хоче залишати майно, інші доглядають за літніми або тяжкохворими родичами. Багато людей не мають коштів, житла в іншому місці чи чіткого розуміння, куди їхати. Військові наголошують, що в умовах активних бойових дій залишатися в місті надзвичайно небезпечно, адже медична допомога та порятунок можуть бути недоступними.
За словами бойового медика, у зруйнованих районах трапляються випадки, коли поранені відмовляються залишати Добропілля, хоча потребують кваліфікованого лікування. Люди сподіваються, що ситуація покращиться, однак постійні обстріли та проникнення російських груп свідчать про протилежне. Місто дедалі більше нагадує територію, де кожен день може стати останнім.
Оборона Добропілля потребує не лише мужності військових, а й достатньої кількості техніки, засобів розвідки, безпілотників та вогневих засобів. Українським підрозділам важливо бачити переміщення противника не тільки поблизу переднього краю, а й на підступах до міста та в районах, які використовуються для накопичення сил.
Водночас бійці «Рубежу» підкреслюють: боротьба за Добропілля триває. Російська армія намагається виснажити оборону ударами та чисельними атаками, але українські військові продовжують утримувати позиції й протидіяти проникненню ворога. Від того, чи вдасться зупинити руйнування міста та не допустити закріплення російських підрозділів, залежить подальший розвиток подій на одному з найважливіших напрямків Донеччини.