4 сценарії України після миру на умовах росії

Публічна дискусія про можливий мир на умовах росії не втрачає актуальності. Аналітик Анатолій Амелін закликає не поспішати з остаточними висновками і пропонує розглянути, чим може закінчитись такий сценарій. Стислий, але конструктивний аналіз можливих розвитків подій допомагає зрозуміти не тільки ризики, а й шляхи підготовки держави та суспільства.

У розгляді дві десятилітні логіки — прагнення до стабільності та реальні загрози від поступок, що створюють нові центри напруги. Нижче наведено чотири умовні сценарії, кожен з яких має свої наслідки для Україна, її безпека та територіальна цілісність.

1. «Корейська модель» (заморожений конфлікт). У цьому сценарії погоджений «мир» перетворюється на тривалу заморозку лінії зіткнення, контрольована демілітаризація в окремих зонах та присутність протекторату чи миротворчих сил під контролем росії або її союзників. Для Україна це означатиме обмежену свободу дій на прикордонних територіях, постійні політичні інтриги й ризик ескалації при зміні балансу сил. Економічна відбудова буде ускладнена, інвестиційний клімат — нестабільний, а демографічні втрати — тривалими. Міжнародна підтримка може зменшитись через втомлення від конфлікту, хоча санкції проти росії збережуться частково, знижуючи тиск на агресора не так швидко, як хотілося б Києву.

2. «Політичне визнання» з обмеженим суверенітетом. Тут йдеться про формальні домовленості, які легітимізують певні територіальні поступки або автономії під впливом Москви. Такий підхід дає тимчасовий мир, але підриває довгостроковий статус держави: питання кордонів, власності та прав людей стануть предметом постійних судових і політичних баталій. Внутрішня політична криза може загостритись, підсилиться радикалізація частини суспільства, а державні інститути опиняться під подвійним тиском: зсередини — через недовіру, ззовні — через обмеження можливостей зовнішньої політики.

3. «Асиметричне розмежування» — економічна та інформаційна війна. Навіть після підпису мирних угод Москва зберігає інструменти впливу — енергетичну залежність, контроль над критичною інфраструктурою, інформаційний вплив і економічні важелі. В такому випадку Україна отримає «мир», але й продовжуватиме протистояти систематичному підірванню своєї стабільності в іншій площині. Наслідки: уповільнений економічний розвиток, перехід великої частини політики у сферу контрінформації та санкційного тиску, зростання витрат на внутрішню безпеку та кіберзахист.

4. «Ідеальний шторм» — повернення до війни або внутрішній колапс. Найгірший сценарій передбачає, що мир на умовах агресора стане лише паузою, після якої Москва активізує політику ревізії, підтримки маріонеткових режимів і прямого тиску. Паралельно внутрішні проблеми — корупція, політичні розколи, економічна криза — можуть призвести до дестабілізації влади в Україні. За такого розвитку подій ймовірне відновлення бойових дій або поява гібридних форм анексій. Це і є «ідеальний шторм», коли зовнішні загрози поєднаються з внутрішньою слабкістю, і наслідки будуть катастрофічними для населення та інституцій.

Аналіз чітко показує: будь-який «мир на умовах росії» має власні ризики, і Україні необхідно діяти випереджаючи події. Перш за все, треба посилювати оборону і диверсифікувати енергетичну та економічну залежності. Друге — зміцнювати інститути, щоб мінімізувати ризики «внутрішнього розмивання» держави: боротьба з корупцією, реформи судової системи, підвищення якості управління та мобілізація суспільної довіри. Третє — підтримувати міжнародну коаліцію: санкції мають бути адаптивними й довготривалими, а дипломатична мережа — активною у захисті прав України на міжнародних майданчиках.

Замість поспішних рішень варто вкладати ресурси у планування різних сценаріїв: від переговорних тактик до планів цивільної оборони та відновлення інфраструктури. Тільки комплексний підхід допоможе зменшити імовірність «ідеального шторму» і перетворити будь-який мир у підґрунтя для реального відновлення, а не для відкладеної катастрофи.