Україна втрачає понад мільйон людей щороку — демограф

Ситуація з населенням в нашій країні залишається однією з найгостріших соціально-політичних проблем. За словами провідних експертів, Україна уже кілька років поспіль втрачає людей у темпі, який становить понад мільйон людей щороку. Цей тренд має комплексні причини, що поєднують демографічні, соціальні та воєнні фактори.

Демограф, який досліджує тенденції останнього десятиліття, підкреслює: ключову роль відіграє поєднання трьох факторів — висока смертність, низька народжуваність та масштабна міграція. Особливо гостро ці чинники проявилися після повномасштабного військового вторгнення, коли до уже наявних негативних тенденцій додалися прямі людські втрати, евакуація цивільного населення та тривала невизначеність щодо майбутнього.

За словами фахівців, висока смертність не лише результат бойових дій, але й проблем у системі охорони здоров’я, відкладеного лікування хронічних хвороб та зниження доступу до профілактичних послуг. Водночас низька народжуваність має глибокі соціально-економічні корені: молоді сім’ї відкладають народження дітей через нестабільність доходів, втрату житла або через невпевненість у майбутньому.

Крім загальних демографічних трендів, слід виділити кілька конкретних причин, які посилюють відтік людей. По-перше, економічна нестабільність і безробіття змушують громадян шукати роботу за кордоном. По-друге, руйнування інфраструктури та житла в зонах бойових дій сприяє внутрішній та зовнішній міграції. По-третє, старіння населення означає, що частка людей похилого віку зростає, а частка працездатного населення зменшується, що додатково навантажує систему соціального забезпечення.

Не менш важливо, що значна частина міграції є тимчасовою, проте велика її частина може стати постійною через закорінення за кордоном — робота, освіта, інтеграція дітей у нові школи. Це призводить до довгострокових втрат людського капіталу, які складно компенсувати без масштабних цілеспрямованих програм повернення та адаптації.

Війна також змінила демографічні очікування: зросла кількість внутрішньо переміщених осіб, які потребують житла, медичної та психологічної допомоги. Частина населення, яка раніше планувала народжувати, відкладає свої рішення на невизначений термін. Такі зміни мають накопичувальний ефект і позначаються на демографічних показниках роками.

Експерти наполягають на комплексних заходах для стримування демографічного спаду. Насамперед необхідні програми підтримки сімей: фінансові стимули, доступне житло, підтримка дитячих закладів та медичні послуги. Важливими є і реформи у сфері охорони здоров’я, спрямовані на зниження смертності від хвороб, що піддаються лікуванню, та поліпшення доступу до медичної допомоги в регіонах.

Паралельно державні програми мають стимулювати повернення вимушених переселенців та діаспори: створення умов для працевлаштування, програми з відновлення житла, спрощення процедур для бізнесу та інвестицій у регіональну інфраструктуру. Без цілісної політики з повернення та адаптації ризик втрати кваліфікованих кадрів зростає.

Короткострокові заходи можуть зменшити темп відтоку, але для стабілізації потрібні десятилітні зусилля: інвестиції в освіту, охорону здоров’я, економічне зростання і створення безпечного середовища. Демографи застерігають, що без системних змін Україна може стикнутися з тривалими соціально-економічними наслідками, включно з дефіцитом робочої сили та зростанням навантаження на пенсійну систему.

Незважаючи на складність викликів, є й позитивні приклади: місцеві ініціативи з підтримки сімей, програми переселення та відновлення громад вже показують певні результати. Головне — масштабувати успішні практики та координувати дії на національному рівні.

Отже, проблема є багатогранною і вимагає комплексного підходу. Тільки поєднання соціальних, економічних та безпекових рішень дозволить змінити траєкторію та зупинити негативну тенденцію, коли Україна щороку втрачає понад мільйон людей.