Всеволод Чабанець
Президент України Володимир Зеленський заявив, що приблизно половина виробників деталей, які використовуються у російських ракетах, досі уникає санкцій. За його словами, попри численні звернення Києва до міжнародних партнерів, ланцюги постачання критично важливих компонентів для російського військово-промислового комплексу продовжують працювати.
Глава держави наголосив, що йдеться не лише про прямі поставки до росії. Частина продукції може потрапляти до країни-агресорки через посередників, треті держави, складні торговельні схеми або компанії, які формально не пов’язані з оборонною промисловістю. У результаті російські підприємства отримують доступ до іноземної електроніки, мікросхем, систем управління та інших деталей, необхідних для виробництва сучасної зброї.
Іноземні компоненти у російських ракетах
Володимир Зеленський зазначив, що Україна неодноразово порушувала перед союзниками питання про необхідність санкцій проти виробників і постачальників компонентів для російського озброєння. Однак, як підкреслив президент, реального результату поки недостатньо, адже значна частина компаній, чия продукція зрештою опиняється у російських ракетах, не зазнала обмежень.
Проблема особливо гостро проявляється після ракетних ударів по українських містах. Під час аналізу уламків фахівці виявляють у ворожій зброї деталі іноземного виробництва. Це свідчить про те, що росія, попри запроваджені санкції та обмеження на експорт високотехнологічної продукції, продовжує знаходити можливості для закупівлі необхідних компонентів.
Як приклад наслідків такої торгівлі президент навів удар по житловому будинку в Прилуках. Російська ракета, яка влучила у цивільний об’єкт, містила іноземні мікросхеми та інші деталі. Їхнє використання у зброї країни-агресорки означає, що міжнародні механізми контролю експорту поки що не працюють належним чином.
Санкції мають стосуватися не тільки безпосередніх виробників ракет, а й усіх підприємств, які виготовляють компоненти для російської військової техніки. За словами Зеленського, без перекриття доступу до таких деталей економічний тиск на Росію не буде достатньо ефективним.
Українська сторона закликає партнерів ретельніше перевіряти кінцевих отримувачів продукції, посилити обмін інформацією між державами та відстежувати підозрілі торговельні операції. Особливу увагу необхідно приділяти товарам подвійного призначення, які можуть мати цивільне застосування, але водночас використовуються для створення ракет, безпілотників і систем наведення.
Чому санкційного тиску недостатньо
Запровадження обмежень проти російських банків, оборонних підприємств і посадовців не дає повного результату, якщо паралельно зберігається доступ до іноземних технологій. Саме тому Київ наполягає на комплексному підході: санкції повинні охоплювати виробників, експортерів, посередників і компанії, які допомагають обходити встановлені правила.
Окремою проблемою є використання росією мережі підконтрольних або формально незалежних фірм. Такі структури можуть закуповувати електроніку невеликими партіями, змінювати маршрути постачання та приховувати справжнє призначення товарів. Частина компонентів надходить через країни, які не приєдналися до санкційної політики або недостатньо контролюють дотримання експортних обмежень.
Для припинення таких схем необхідні спільні дії Великої Британії, Сполучених Штатів, Європейського Союзу та інших держав. Йдеться не тільки про ухвалення нових санкційних пакетів, а й про контроль за вже чинними обмеженнями. Якщо компанія офіційно не постачає продукцію до росії, але її товари регулярно виявляють у російських ракетах, це має стати підставою для розслідування та перегляду правил торгівлі.
Експерти наголошують, що санкційна політика повинна бути динамічною. Російська промисловість постійно змінює схеми закупівель, шукає нових посередників і намагається замінювати одні компоненти іншими. Тому держави-партнери мають оперативно оновлювати переліки обмежень і реагувати на нові способи обходу санкцій.
Росія змінює тактику ракетних атак
Заява президента пролунала на тлі повідомлень про збереження росією значного ракетного потенціалу. Країна-агресорка продовжує накопичувати боєприпаси, відновлювати запаси та щомісяця виробляти нові ракети. Водночас російські війська намагаються комбінувати різні типи озброєння, щоб перевантажити українську протиповітряну оборону.
Окупанти використовують балістичні та крилаті ракети, ударні безпілотники, а також нові реактивні дрони. Така тактика ускладнює прогнозування атак і змушує Україну витрачати значні ресурси на захист міст, енергетичної інфраструктури та військових об’єктів.
У цих умовах перекриття доступу росії до іноземних деталей має стратегічне значення. Кожен компонент, який не потрапив на російський завод, потенційно зменшує можливості агресора виготовити нову ракету або відновити складне озброєння. Водночас одного лише санкційного тиску недостатньо: Україні також потрібні сучасні системи протиповітряної оборони, боєприпаси та засоби виявлення повітряних цілей.
Україна паралельно розвиває власне виробництво озброєння і засобів перехоплення. Зокрема, посилюється робота над дронами, здатними протидіяти ударним безпілотникам і новим видам повітряних загроз. Однак міжнародний контроль за постачанням компонентів залишається одним із ключових напрямів протидії російській агресії.
У Києві очікують від партнерів не декларацій, а конкретних рішень: розширення санкційних списків, покарання за допомогу в обході обмежень і посилення контролю за експортом технологій. Лише узгоджені дії держав можуть позбавити Росію можливості використовувати іноземні компоненти для виробництва ракет, якими вона атакує українські міста.