Роксолана Мережко
В Україні різко зросла кількість цивільних, які загинули або зазнали поранень унаслідок російської агресії. За оцінкою Організації Об’єднаних Націй, кількість жертв серед мирного населення збільшилася на 55 відсотків. У середньому це означає понад 400 постраждалих цивільних щотижня. Такі дані свідчать про подальше загострення гуманітарної ситуації та зростання небезпеки для людей у різних регіонах України.
Про це повідомив Верховний комісар ООН з прав людини Фолькер Тюрк під час засідання Ради ООН з прав людини в Женеві. Він закликав міжнародну спільноту не послаблювати увагу до війни в Україні та вжити рішучих заходів для припинення атак, які щодня загрожують життю цивільного населення.
В ООН повідомили про 55% зростання жертв серед цивільних в Україні
За словами Фолькера Тюрка, російські війська продовжують завдавати ударів по цивільній інфраструктурі. Під обстріли потрапляють житлові будинки, навчальні заклади, медичні установи, залізничні об’єкти, магазини та підприємства. Атаки відбуваються не лише поблизу лінії фронту, а й у населених пунктах, розташованих на значній відстані від бойових дій.
Руйнування цивільних об’єктів призводить не тільки до загибелі та поранень людей. Внаслідок ударів тисячі українців втрачають житло, доступ до медичної допомоги, електроенергії, водопостачання та засобів зв’язку. Для багатьох громад пошкодження інфраструктури означає тривале відновлення, евакуацію мешканців і посилення залежності від гуманітарної допомоги.
Окреме занепокоєння в ООН викликає активне застосування російською армією керованих авіаційних бомб. Найчастіше такі удари фіксують у Донецькій, Харківській, Сумській та Запорізькій областях. Потужність боєприпасів і неточність їхнього застосування створюють особливо велику загрозу для густонаселених районів, де поруч із військовими об’єктами розташовані будинки, лікарні, школи та підприємства.
За вісім місяців удари керованими авіабомбами призвели до загибелі або поранення майже 2500 цивільних громадян. Це на 62 відсотки більше, ніж за аналогічний період 2025 року. Зростання кількості жертв демонструє, що авіаційні атаки залишаються одним із найнебезпечніших інструментів російської війни проти України.
Сексуальне насильство та гуманітарна криза на окупованих територіях
Представники ООН також повідомили про понад тисячу задокументованих випадків сексуального насильства щодо цивільних людей і військовополонених. У 89 відсотках зафіксованих епізодів відповідальність покладається на російську сторону. Правозахисники наголошують, що реальна кількість таких злочинів може бути більшою, оскільки постраждалі часто не можуть розповісти про пережите через страх, тиск, відсутність безпеки або перебування на тимчасово окупованих територіях.
Більшість жертв сексуального насильства серед людей, які перебувають у неволі, становлять чоловіки. На окупованих територіях від таких злочинів найчастіше потерпають жінки та діти. Насильство використовується як метод залякування, приниження та психологічного тиску на цивільне населення. Воно залишає важкі фізичні й психологічні наслідки, які можуть проявлятися протягом багатьох років.
Фолькер Тюрк назвав Україну «лабораторією війни дронів». Росія регулярно використовує безпілотники для атак на міста, критичну інфраструктуру, транспортні вузли та об’єкти енергетики. Водночас дрони застосовують для розвідки, коригування вогню та пошуку людей і техніки. Через це цивільні змушені тривалий час залишатися в укриттях, а пересування в окремих районах стає небезпечним навіть за відсутності масштабних ракетних обстрілів.
Окремо Верховний комісар ООН висловив занепокоєння посиленням російських ударів по енергетичних і комерційних об’єктах. Пошкодження електростанцій, мереж розподілу та промислових підприємств ускладнює повсякденне життя населення. Перебої з електроенергією впливають на роботу лікарень, систем водопостачання, шкіл, пунктів обігріву та підприємств, які забезпечують людей товарами першої необхідності.
За словами представників ООН, удари по підприємствах харчової промисловості вже спричинили дефіцит овочів і молочних продуктів у деяких регіонах України. Руйнування виробничих потужностей, складів і логістичних маршрутів призводить до зменшення пропозиції продуктів та зростання навантаження на місцеві бюджети. Для мешканців прифронтових громад це означає ще більші труднощі з придбанням їжі та предметів повсякденного вжитку.
Особливо критична ситуація склалася в окупованих Олешках на Херсонщині. Близько двох тисяч людей залишаються без їжі, питної води, електроенергії та газу. Відсутність базових комунальних послуг підвищує ризик поширення захворювань і створює додаткову небезпеку для літніх людей, дітей та осіб із хронічними хворобами.
Російські найманці та продовження війни
Правозахисники ООН також опитали російських найманців, серед яких були військовополонені з 36 країн. Більшість опитаних заявили, що потрапили до складу російської армії внаслідок обману, маніпуляцій або неправдивих обіцянок. Іноземцям могли обіцяти високу оплату, спрощене отримання громадянства чи інші переваги, однак після прибуття до росії вони опинялися в умовах військового примусу та фактично втрачали можливість вільно відмовитися від участі у війні.
Залучення іноземних громадян до бойових дій свідчить про масштаб проблем із комплектуванням російських сил. Москва намагається компенсувати втрати та підтримувати наступальні операції шляхом вербування людей за кордоном, використання найманців і залучення військових із держав-партнерів. Це розширює географію конфлікту та створює додаткові виклики для міжнародної безпеки.
Окремо повідомляється про підготовку нових військових із Північної Кореї. На території росії вже можуть перебувати понад 8 тисяч північнокорейських військовослужбовців, а додатково планують розгорнути близько 10 тисяч осіб. Їхнє можливе використання у війні проти України посилює ризики подальшої ескалації та свідчить про поглиблення військової співпраці між Москвою і Пхеньяном.
В ООН наголошують, що зростання кількості цивільних жертв, сексуальне насильство, руйнування енергетики та гуманітарна ситуація на окупованих територіях потребують невідкладної міжнародної реакції. Захист цивільного населення, забезпечення доступу до гуманітарної допомоги та притягнення винних до відповідальності залишаються ключовими завданнями. Для України це також означає необхідність посилення протиповітряної оборони, підтримки постраждалих громад і системної допомоги людям, які втратили житло, здоров’я або рідних через російську агресію.