Сергій Пономарьов
Обмежуватися лише обороною шведська армія більше не буде. На тлі повномасштабної війни росії проти України та вступу Швеції до НАТО Стокгольм переглядає підходи до застосування військової авіації. Йдеться не про відмову від захисту власної території, а про перехід до активнішої моделі, за якої літаки мають бути готовими діяти швидко, гнучко та з різних майданчиків.
Для Швеції це особливо важливо через географічне положення. Країна контролює значну частину північного регіону Європи, має вихід до Балтійського моря та розташована поблизу стратегічно важливих маршрутів. У разі масштабної кризи шведська авіація може відіграти роль не лише у прикритті власного повітряного простору, а й у спільному захисті північного флангу Альянсу.
Від статичної оборони до активних дій
Традиційна модель передбачає, що винищувачі зосереджуються на патрулюванні, перехопленні порушників і захисті ключових об’єктів. Проте сучасна війна показала: великі та добре відомі авіабази можуть стати одними з перших цілей ракетних ударів. Саме тому шведські військові роблять ставку на розосередження, мобільність і здатність швидко змінювати місце роботи.
Основою шведської концепції є використання винищувачів Gripen з підготовлених ділянок автомобільних доріг та резервних майданчиків. Такий підхід дає змогу зменшити залежність від кількох великих баз. Літаки можуть переміщуватися між різними районами, отримувати паливо й боєприпаси, проходити технічне обслуговування та знову вирушати на завдання. Для противника це ускладнює розвідку й планування ударів.
Зміна тактики означає також готовність шведської авіації діяти не лише після нападу, а й на випередження в межах міжнародного права та спільних планів оборони. У практичному сенсі це може передбачати активніше патрулювання, швидке посилення загрозливих напрямків, захист союзних сил і протидію носіям ракет ще до того, як вони наблизяться до критично важливих районів.
Що змінює членство в НАТО
Вступ до НАТО істотно розширив безпекові завдання Швеції. Раніше країна будувала оборону передусім з урахуванням власних потреб. Тепер її військові структури мають бути сумісними з системами командування, зв’язку та планування інших держав Альянсу. Це стосується і повітряних операцій, де вирішальне значення мають обмін даними, єдина картина повітряної обстановки та здатність швидко координувати дії.
Шведські винищувачі можуть виконувати завдання разом із літаками Фінляндії, Норвегії, Данії та інших союзників. Північна Європа поступово формує більш узгоджену систему повітряної оборони, у якій країни доповнюють одна одну. Одні підрозділи відповідають за розвідку, інші — за перехоплення, супровід літаків або прикриття морських і сухопутних сил.
Це означає, що в разі загрози шведська авіація не обов’язково діятиме ізольовано. Вона може отримувати завдання в межах загальної операції, використовувати інформацію союзних радарів і передавати власні дані партнерам. Така взаємодія скорочує час реагування та допомагає ефективніше розподіляти ресурси.
Водночас активніша тактика не означає автоматичного переходу до наступальних дій проти росії. Її головна мета — підвищити ціну можливої агресії, зберегти спроможність командування та не дозволити противнику паралізувати авіацію першими ударами. У сучасному конфлікті саме здатність зберегти літаки, персонал і систему управління часто визначає, хто матиме перевагу в наступні дні.
Чому це важливо для Балтійського регіону
Посилення ролі Швеції змінює загальний баланс сил у Балтійському регіоні. Після приєднання країни до НАТО майже всі держави навколо Балтійського моря, за винятком росії, опинилися в одному оборонному просторі. Це спрощує планування спільних операцій, але одночасно підвищує стратегічне значення шведської території, островів, портів і авіаційної інфраструктури.
Особливе значення має острів Готланд, розташований у центральній частині Балтійського моря. Його географічне положення може бути важливим для контролю морських маршрутів, спостереження та підтримки союзних сил. Однак саме тому об’єкти на острові та в інших районах Швеції потребують посиленого захисту від ракетних ударів, диверсій, кібератак і спроб вивести з ладу системи зв’язку.
Шведська модель розосередженої авіації також має психологічний ефект. Російське військове планування значною мірою спирається на можливість завдати першого удару по визначених цілях. Якщо літаки, технічний персонал, запаси пального та командні пункти розміщені у великій кількості місць, такий удар стає менш результативним. Противнику доводиться витрачати більше ресурсів на розвідку та одночасне ураження багатьох об’єктів.
Для самої Швеції нова тактика вимагатиме значних інвестицій. Потрібні підготовлені резервні смуги, мобільні ремонтні команди, захищені системи зв’язку, запаси пального та боєприпасів, а також добре навчені екіпажі. Важливу роль відіграватимуть регулярні навчання, під час яких військові відпрацьовуватимуть дії в умовах втрати окремих баз, перебоїв із навігацією або масованих атак безпілотників.
Окремим викликом стане захист авіації від сучасних систем протиповітряної оборони та далекобійної зброї. Винищувачі не можуть діяти ефективно без розвідки, прикриття наземними комплексами та стабільного обміну інформацією. Тому шведська стратегія передбачає не просто збільшення кількості польотів, а створення цілісної системи, у якій авіація працює разом із ППО, флотом, сухопутними військами та союзниками.
Таким чином, зміна тактики шведської авіації є відповіддю на нову реальність європейської безпеки. Стокгольм прагне мати сили, здатні пережити перший удар, швидко відновити операції та діяти по всій зоні відповідальності. Для росії це означає складніше військове планування, а для НАТО — посилення північного флангу. Головний принцип нової моделі полягає в тому, що оборона більше не обмежується очікуванням атаки: вона включає постійний маневр, готовність до спільних дій і здатність завдати противнику відчутних втрат ще на початковому етапі конфлікту.