Ірма Шелест
США і росія обговорюють можливість відновлення постачання газу до Європи через газопровід «Північний потік» після завершення війни в Україні. Потенційна домовленість може стати частиною ширшого переговорного процесу, у якому економічні проєкти розглядаються як один із інструментів для формування довгострокової стабільності. Водночас сама перспектива повернення російського газу на європейський ринок залишається надзвичайно чутливою через безпекові, політичні та санкційні ризики.
За інформацією співрозмовників, наближених до переговорів, інтерес до можливих поставок газу виявляють представники американського бізнесу та політичних кіл. Зокрема, Джаред Кушнер вважає, що ведення бізнесу може стати ключовим елементом відновлення миру. На його думку, великі інвестиційні та енергетичні проєкти здатні створити економічну зацікавленість сторін у зниженні напруженості та поступовому відновленні ділових контактів.
Потенційна угода дозволила б американським інвесторам отримувати прибуток від постачання енергоресурсів до Європи після завершення війни. Йдеться не лише про продаж газу, а й про фінансування інфраструктури, участь у трейдингу, страхуванні, транспортуванні та модернізації енергетичних об’єктів. Саме тому обговорення «Північного потоку» може мати значно ширший економічний контекст, ніж звичайне відновлення роботи газопроводу.
Яку роль у переговорах відіграє «Північний потік»
«Північний потік» до початку повномасштабної війни був одним із головних маршрутів транспортування російського газу до Європи в обхід України. Його робота забезпечувала значні обсяги поставок до Німеччини та інших країн Європейського Союзу. Після початку війни використання цього маршруту фактично припинилося, а пошкодження інфраструктури ще більше ускладнило перспективи її відновлення.
Тема газопроводу залишається на порядку денному, попри відсутність чіткого рішення щодо його майбутнього. Співрозмовники повідомили, що протягом останніх тижнів Кирило Дмитрієв і Джаред Кушнер зустрічалися в Москві та Нью-Йорку. Публічно не уточнювалося, якою мірою під час цих контактів обговорювали саме «Північний потік», однак питання можливого повернення російських енергоресурсів на європейський ринок, за їхніми словами, не було зняте з порядку денного.
Для росії відновлення експорту газу означало б повернення до одного з найважливіших джерел валютних надходжень і посилення позицій на європейському енергетичному ринку. Москва також могла б використати такий проєкт для демонстрації готовності до економічного діалогу із Заходом. Водночас для Вашингтона участь у можливій схемі постачання відкрила б доступ до великого енергетичного ринку та створила б нові можливості для американського капіталу.
Європа оцінюватиме не лише ціну газу
Європейські країни навряд чи розглядатимуть питання відновлення поставок виключно з точки зору вартості газу. Після енергетичної кризи держави ЄС доклали значних зусиль для скорочення залежності від російських ресурсів, розвитку терміналів для зрідженого природного газу, збільшення запасів і пошуку альтернативних постачальників. Тому повернення до попередньої моделі співпраці потребуватиме не тільки комерційної вигоди, а й переконливих гарантій безпеки.
Одним із головних питань стане позиція Німеччини та інших країн, які раніше були найбільше зацікавлені в дешевому трубопровідному газі. Політики та представники енергетичної галузі мають зважати на ризик повторного використання енергетичної залежності як інструменту політичного тиску. Навіть за умови завершення війни недовіра до російських постачальників залишатиметься значною, а будь-яка нова угода може супроводжуватися жорсткими умовами та міжнародним контролем.
Окреме значення матимуть санкції. Їхнє можливе послаблення або скасування залежатиме не лише від економічних домовленостей, а й від виконання політичних та безпекових зобов’язань. Без відповідних рішень американської влади та європейських інституцій інвестування в інфраструктуру «Північного потоку» буде складним. Крім того, залишаються питання щодо технічного стану газопроводу, юридичного статусу пошкоджених ділянок і відповідальності за його безпеку.
Економічний інтерес і політичні ризики
Прихильники ідеї відновлення газових поставок можуть стверджувати, що торгівля створює додаткові стимули для миру. Великі контракти потребують передбачуваних правил, гарантій виконання та стабільних відносин між державами. Якщо до такого проєкту долучаться американські компанії, це може змінити структуру власності, фінансування та управління енергетичними потоками.
Водночас економічна співпраця не усуває політичних суперечностей. Для України відновлення роботи «Північного потоку» може означати втрату частини транзитного значення та зменшення доходів від транспортування газу. Крім того, поява нового маршруту в обхід української території здатна послабити один із чинників, який забезпечував Києву додаткову роль у європейській системі енергетичної безпеки.
Європейські уряди також повинні будуть відповісти на питання, чи не створить повернення російського газу нову стратегічну залежність. Навіть якщо поставки будуть оформлені за участю американських інвесторів, джерелом ресурсу залишатиметься росія. Саме тому майбутні переговори, ймовірно, стосуватимуться не тільки ціни та обсягів, а й механізмів контролю, диверсифікації та можливості швидко замінити постачання в разі нового загострення.
Наразі йдеться лише про обговорення потенційного сценарію, а не про підписану угоду чи ухвалене рішення щодо запуску «Північного потоку». Перспективи такого проєкту залежатимуть від результатів дипломатичних переговорів, розвитку ситуації в Україні, позиції Європейського Союзу та готовності сторін виконувати майбутні домовленості. Утім, сам факт повернення цієї теми до міжнародного порядку денного свідчить, що енергетика може стати одним із центральних напрямів можливого діалогу між США, росією та Європою.