Тихон Гулевичук
Російські спецслужби, за оцінками західних правоохоронців і розслідувачів, змінюють підходи до проведення операцій за кордоном. Після висилки дипломатів, викриття агентів та посилення контролю на кордонах кремлю дедалі складніше використовувати кадрових розвідників. Тому замість традиційної агентури Москва, ймовірно, робить ставку на іноземних громадян, яких можна залучати до диверсій, підпалів, стеження та залякування опонентів.
Йдеться про своєрідний «аутсорсинг» небезпечних операцій. Потенційним виконавцям можуть пропонувати гроші за конкретні завдання, не розкриваючи справжнього замовника. Такий підхід дає російським спецслужбам змогу зменшити ризик викриття та використовувати людей, які не мають очевидного зв’язку з росією. Водночас подібні схеми створюють додаткову загрозу для безпеки країн Європи та США.
За словами журналістів-розслідувачів і представників західних структур, нова модель вербування може охоплювати як громадян держав Європи, так і вихідців з інших регіонів. Особливу увагу привертають люди, які перебувають у складному фінансовому становищі, мають кримінальний досвід або шукають швидкого заробітку. Їм можуть пропонувати винагороду за нескладні, на перший погляд, доручення, які згодом переростають у масштабніші диверсійні операції.
Кадрова криза російської розвідки та вербування іноземців
Після початку повномасштабної війни проти України російські спецслужби зіткнулися з серйозними обмеженнями. Європейські країни скоротили кількість російських дипломатів, посилили перевірку підозрілих поїздок і почали уважніше стежити за діяльністю осіб, яких пов’язують із розвідкою. Масові висилки та публічні викриття агентів ускладнили роботу класичної мережі, що діяла під дипломатичним прикриттям.
У відповідь російські структури могли перейти до децентралізованої системи, у якій окремі виконавці отримують завдання через посередників або цифрові канали. Вони можуть не знати один одного, не мати повної інформації про операцію та контактувати лише з куратором. Для організаторів це зменшує наслідки провалу: затриманий виконавець часто не здатен розкрити всю мережу.
До переліку можливих завдань входять підпали, пошкодження майна, нанесення провокативних написів, стеження за активістами та спроби залякування політичних опонентів кремля. У найнебезпечніших випадках такі дії можуть бути частиною підготовки замахів або атак на критичну інфраструктуру. Правоохоронці наголошують, що навіть невеликі інциденти можуть мати стратегічну мету, якщо вони покликані посіяти паніку й продемонструвати вразливість держави.
Однією з особливостей цієї схеми є використання людей, які вже легально перебувають у потрібній країні. Їх можуть вербувати під виглядом працевлаштування, фінансової допомоги або участі в комерційних проєктах. Після встановлення довіри куратори здатні вимагати від них залучення знайомих, родичів чи представників діаспорних спільнот.
Чому в центрі уваги опинилися вихідці з Південної Америки
Окремо західні розслідувачі звертають увагу на громадян Куби, Венесуели та інших країн Південної Америки. Уразливість частини населення цих держав пояснюють економічними труднощами, нестабільним ринком праці та відсутністю достатньої інформації про російські методи вербування. Для окремих людей запропонована винагорода може здаватися значною, навіть якщо в масштабах підготовленої операції вона є невеликою.
Перевага таких виконавців для організаторів полягає в тому, що вони не привертають уваги як російські громадяни. Крім того, деякі з них можуть мати ширші соціальні контакти в іммігрантських середовищах або можливість безперешкодно пересуватися між країнами. Це дозволяє створювати розгалужені ланцюжки посередників і приховувати справжнє джерело фінансування.
Водночас важливо наголосити: повідомлення про конкретні вербування, суми винагород і причетність окремих осіб мають оцінюватися лише на підставі офіційних матеріалів слідства та судових рішень. Частина інформації про таємні операції може бути неповною або залишатися предметом перевірки. Проте сама тенденція до залучення іноземних виконавців викликає занепокоєння у правоохоронних органів кількох держав.
За версією американських слідчих, російські куратори могли планувати напади на проукраїнських активістів, російських опозиціонерів і критиків кремля. Метою таких дій є не лише фізичне усунення конкретної людини, а й створення атмосфери постійного страху. Якщо активісти, журналісти та політики починають побоюватися за власну безпеку, це може обмежувати їхню публічну діяльність і послаблювати підтримку України.
Диверсії в Європі та зворотний ефект для кремля
Європейські країни також повідомляють про зростання кількості підозрілих інцидентів, які можуть бути пов’язані з російською гібридною кампанією. Серед них — підпали, спроби пошкодження транспортних об’єктів, атаки на промислові підприємства та кампанії дезінформації. Особливу увагу привертають підприємства оборонного сектору, логістичні центри й компанії, що постачають обладнання для України.
Одним із завдань таких операцій може бути тиск на політичні та бізнесові еліти. Кремль розраховує, що страх перед диверсіями або можливими замахами змусить уряди зменшити допомогу Києву, а підприємців — відмовитися від участі у виробництві озброєнь. Однак у багатьох випадках результат виявляється протилежним.
Замість поступок європейські держави посилюють контррозвідувальні заходи, обмін інформацією та захист критичної інфраструктури. Підозрілі дії дедалі швидше стають предметом спільних розслідувань, а причетність до диверсій може призвести до нових санкцій, висилки дипломатів і кримінального переслідування. Держави також активніше попереджають громадян про ризики вербування через соціальні мережі та фіктивні пропозиції роботи.
Публічне викриття таких схем руйнує головну перевагу прихованих операцій — анонімність. Якщо правоохоронці встановлюють зв’язок між виконавцями та російськими кураторами, Москва втрачає можливість заперечувати свою участь. Крім того, кожен новий випадок посилює недовіру до російських дипломатичних представництв, бізнесових структур і організацій, які можуть використовуватися як прикриття.
Аналітики вважають, що кремль і надалі може поєднувати традиційний шпіонаж із кібератаками, дезінформацією та вербуванням випадкових виконавців. Така тактика дає змогу проводити багато операцій одночасно й перевіряти реакцію Заходу. Водночас вона створює для росії серйозні ризики: провал навіть однієї операції може розкрити цілий ланцюг контактів і спровокувати масштабну відповідь.
Західні уряди поступово переходять від реакції на окремі інциденти до системної протидії. Посилюється контроль за підозрілими фінансовими переказами, міжнародними поїздками та діяльністю посередників. Громадянам радять обережно ставитися до пропозицій швидкого заробітку, не погоджуватися на невідомі доручення та повідомляти правоохоронцям про спроби залучення до незаконної діяльності.
Таким чином, залучення найманців і випадкових виконавців може стати для російських спецслужб способом компенсувати втрату кадрової агентури. Проте ця стратегія не гарантує Москві успіху. Навпаки, серія викриттів здатна посилити єдність західних країн, прискорити розрив із російськими структурами та зміцнити підтримку України. Гібридна війна, розрахована на залякування, дедалі частіше обертається для кремля новими санкціями, міжнародною ізоляцією та посиленням безпеки його противників.