Сергій Пономарьов
Перехід 144-ї окремої механізованої бригади до складу морської піхоти та її трансформація у 42-гу бригаду означають значно більше, ніж зміну номера чи назви. Йдеться про перебудову підрозділу, нові стандарти підготовки, інше технічне забезпечення та розширення спектра бойових завдань. Для військовослужбовців це також означає нові вимоги, додаткові можливості для навчання й кар’єрного розвитку.
Начальник штабу бригади полковник Артем Холодкевич пояснив, що рішення про перепрофілювання пов’язане із системним розвитком морської піхоти України. Нові частини створюють не шляхом механічного збільшення чисельності Збройних Сил, а через передання вже сформованих бригад до іншого виду військ. Саме так 144-та окрема механізована бригада стала 42-ю бригадою морської піхоти.
Перед зміною підпорядкування військову частину перевірили. Оцінили її рівень готовності, підготовку особового складу, технічні можливості та здатність виконувати завдання у новому форматі. Після цього бригаду передали до 30-го корпусу морської піхоти. Відтепер вона має розвиватися за стандартами цього корпусу та відповідати його планам.
Навіщо 144-ту механізовану бригаду перетворили на 42-гу бригаду морської піхоти
Розвиток морської піхоти є одним із напрямків реформування українського війська. Цей вид військ має виконувати завдання не лише на узбережжі Чорного моря, а й уздовж великих річок, зокрема Дніпра. Протяжність морського узбережжя України та значна кількість водних перешкод вимагають наявності підрозділів, здатних діяти у складних умовах.
Морська піхота повинна бути готовою до оборони берегової лінії, десантування з човнів, форсування річок і проведення наступальних операцій на ділянках, де звичайні підрозділи можуть мати обмежені можливості. Саме тому для 42-ї бригади визначаються нові завдання, а її структура поступово адаптується до специфіки морської піхоти.
За словами полковника, корпус морської піхоти орієнтується на досвід провідних армій світу та прагне сформувати в Україні потужну, мобільну й самодостатню систему. У перспективі бригада має стати повноцінним елементом цієї структури, здатним посилити корпус під час масштабних операцій.
Для військовослужбовців зміни стосуватимуться кількох напрямків. Передусім ідеться про підготовку. Програми морської піхоти передбачають не тільки класичні заняття зі стрілецької, тактичної та інженерної справи, а й тренування на воді. Окремі військовослужбовці можуть проходити парашутну підготовку, якщо це відповідає їхній посаді та майбутнім завданням.
Змінюється і матеріально-технічне забезпечення. Морські піхотинці використовують техніку, озброєння та спорядження, які мають бути придатними для дій біля води й безпосередньо у водному середовищі. Зокрема, розширюється асортимент форми та спеціального одягу. Він повинен витримувати підвищені навантаження, вологу й часте використання у складних погодних умовах.
Очікуються зміни й у фінансовому забезпеченні. Морська піхота належить до ударних формувань, тому грошове забезпечення військовослужбовців має бути вищим, ніж у багатьох підрозділах Сухопутних військ. Водночас збільшення виплат поєднуватиметься з вищими вимогами до фізичного стану, дисципліни та професійної підготовки.
Підготовка, нові стандарти та страх повторення Кринків
Базова загальновійськова підготовка для новобранців загалом залишається схожою в різних видах військ. Однак у морської піхоти є власні навчальні центри та додаткові модулі. Військовослужбовці опановують стрілецьку зброю, гранатомети, великокаліберні кулемети, безпілотні системи, інженерне забезпечення й тактику дій підрозділів.
Після завершення базового курсу військовий прибуває до бригади. Тут він проходить адаптаційний період, який може тривати близько двох тижнів. За цей час командування оцінює його навички, фізичні можливості та схильність до певного фаху. Одні військовослужбовці можуть розвиватися у напрямку безпілотних систем, інші — в інженерному забезпеченні, управлінні технікою, зв’язку або роботі зі штатним озброєнням.
Після визначення спеціалізації військових направляють на додаткові курси. Така підготовка може тривати приблизно півтора місяця. У результаті шлях від прибуття до навчального центру до готовності виконувати бойові завдання займає орієнтовно три місяці. Командування наголошує, що йдеться не просто про короткий курс, а про здобуття конкретної військової професії.
Окремою складовою є морська підготовка. Військові вчаться діяти під час висадки з човнів, долати водні перешкоди, організовувати переправи та працювати у складній місцевості. Для окремих підрозділів передбачені стрибки з парашутом. Це потребує належного стану здоров’я, витривалості та психологічної готовності.
На початку трансформації частина особового складу поставилася до неї насторожено. Найбільше військові побоювалися, що перехід до морської піхоти автоматично означатиме участь у повторенні операції в районі Кринків. Ці побоювання були пов’язані з важкими умовами бойових дій, проблемами логістики, складністю евакуації та високими ризиками під час форсування Дніпра.
Командування проводило роз’яснювальну роботу й наголошувало: морська піхота не означає, що кожен військовослужбовець неодмінно виконуватиме однакові завдання на воді. Будь-які майбутні операції мають плануватися з урахуванням попереднього досвіду, розвідданих, можливостей прикриття, логістики та забезпечення. Висновки з минулих бойових дій повинні впливати на підготовку й тактику.
Головний меседж для особового складу полягає в тому, що всі підрозділи Сил оборони виконують спільне завдання — захист України. Незалежно від назви, кольору берета чи належності до певного виду військ, військовослужбовці залишаються частиною єдиної системи оборони держави.
Водночас перехід відкриває додаткові можливості для професійного зростання. Військовослужбовців направляють на курси підвищення кваліфікації, а за наявності освіти, досвіду та лідерських якостей вони можуть претендувати на офіцерські посади. Уже на початковому етапі розвитку корпусу частина бійців отримала первинні офіцерські звання.
Як війна змінила українське військо та чому важливі традиції морської піхоти
За роки війни суттєво змінилися не лише озброєння та техніка, а й сама тактика бойових дій. На початку повномасштабного вторгнення значну роль відігравали танки, бойові машини піхоти та артилерія. Підрозділи здебільшого діяли за підходами, сформованими під час активних етапів бойових дій на сході України.
Згодом дедалі більшого значення набули безпілотні літальні апарати. Розвідувальні дрони допомагають виявляти позиції противника, ударні безпілотники уражають техніку й живу силу, а засоби радіоелектронної боротьби намагаються протидіяти цим системам. У сучасній війні підрозділ без власних операторів дронів і засобів протидії безпілотникам втрачає частину своїх можливостей.
Артилерія та бронетехніка не зникли, однак їх застосовують обережніше й точніше. Через насичення поля бою розвідкою та дронами великі скупчення техніки стають особливо вразливими. Танки часто використовують для виконання конкретних завдань у критичні моменти, а не як універсальний інструмент постійного наступу.
Важливість зберігають інженерне обладнання, укриття, мінно-вибухові загородження та ходи сполучення. Через нестачу піхоти позиції дедалі частіше облаштовують так, щоб вони забезпечували максимальний захист військових і дозволяли утримувати оборону за допомогою меншої кількості людей. У цьому сенсі сучасна війна частково повертається до методів, які нагадують досвід Першої світової: підземні укриття, розгалужені траншеї та складну систему оборонних споруд.
Для 42-ї бригади морської піхоти важливо не лише опанувати нові навички, а й сформувати власну ідентичність. Морська піхота має сильні традиції, серед яких особливе місце займає ритуал прийняття берета. Це символ входження до спільноти, братерства та відповідальності перед побратимами.
Такі традиції допомагають військовим прийняти зміни й побачити у трансформації не втрату попереднього досвіду, а новий етап розвитку. Бійці 144-ї бригади зберігають набуті навички, але водночас отримують можливість опанувати специфіку морської піхоти та стати частиною ширшої системи.
Історія полковника Артема Холодкевича також демонструє, як змінюється військова кар’єра в умовах тривалої війни. Він прийшов до армії ще у 17 років, навчався за напрямком артилерійської розвідки, здобув технічну освіту, служив у морській піхоті та механізованих бригадах, а згодом став начальником штабу.
Його досвід свідчить, що сучасна армія потребує не лише фізично витривалих бійців, а й фахівців, здатних працювати з технологіями, аналізувати інформацію, управляти підрозділами та швидко адаптуватися до змін. Саме на поєднання бойового досвіду, професійної освіти й нових технологій робить ставку 42-га бригада морської піхоти.
Трансформація 144-ї ОМБр у 42-гу бригаду морської піхоти є складним, але закономірним процесом. Вона передбачає нову підготовку, сучасніше оснащення, вищі стандарти та ширші бойові спроможності. Головне завдання командування — зробити ці зміни зрозумілими для особового складу, врахувати попередній досвід і не допустити повторення помилок минулого. Для військових це шанс розвиватися у складі підрозділу, який має стати важливою частиною української морської піхоти.