Всеволод Чабанець
Пуски ракет із російських зенітних ракетних комплексів С-300 і С-400 не завжди вдається зафіксувати заздалегідь. На це впливають не лише технічні можливості розвідки, а й відстань до цілі, швидкість польоту боєприпасів, рельєф місцевості та погодні умови. Особливо складною ситуація стає тоді, коли комплекси застосовують не за традиційним призначенням для протиповітряної оборони, а в режимі «земля – земля».
Про особливості виявлення таких ударів в ефірі 24 Каналу розповів авіаційний експерт Богдан Долінце. За його словами, повідомлення про те, що партнери нібито не надали інформацію щодо окремих пусків, не обов’язково означають повну відсутність розвідданих. У деяких випадках проблема може полягати в тому, що запуск технічно надзвичайно важко своєчасно побачити або підтвердити.
Раніше президент США Дональд Трамп заявляв, що Сполучені Штати не припинили допомагати Україні розвідувальною інформацією. Водночас українська сторона неодноразово наголошувала на важливості оперативних попереджень про ракетні атаки. Затримка навіть на кілька хвилин може мати критичне значення, якщо йдеться про балістичну або квазिबалістичну траєкторію польоту.
Чому ракети С-300 і С-400 складно виявити вчасно
Росія використовує комплекси С-300 та С-400 не тільки для запуску зенітних ракет. Частину боєприпасів із цих систем можна застосовувати для ударів по наземних цілях. У такому випадку ракета стартує з позиції протиповітряної оборони, але спрямовується по наземному об’єкту. Через це засіб, який спочатку створювався для боротьби з повітряними цілями, перетворюється на інструмент удару по містах і критичній інфраструктурі.
Однією з головних проблем є мала дистанція від районів запуску до українських міст. Якщо пуск відбувається з території Брянської або Курської областей, ракета може подолати відстань до Києва приблизно за одну-дві хвилини. Цього часу недостатньо для повного циклу виявлення, перевірки інформації, передачі попередження та реагування.
Висока швидкість польоту ще більше скорочує час на ухвалення рішень. На відміну від повільніших повітряних цілей, які можна відстежувати протягом тривалого часу, ракета з комплексу С-300 або С-400 може з’явитися в зоні контролю вже безпосередньо перед ударом. Саме тому сигнал повітряної тривоги іноді надходить майже одночасно з повідомленнями про пуски.
Важливо розуміти, що розвідка працює не за одним універсальним сценарієм. Для фіксації підготовки та запуску можуть використовуватися різні засоби спостереження, однак кожен із них має власні обмеження. Частина систем повинна «бачити» район розміщення комплексу, його активність, переміщення пускових установок або момент виходу ракети. Якщо хоча б один елемент спостереження недоступний, попередження може бути неповним або запізнілим.
Як погода впливає на розвідку та попередження
Погодні умови здатні істотно ускладнити виявлення ракетних пусків. Сильна хмарність, туман, опади та низька видимість створюють перешкоди для частини засобів спостереження. Особливо це актуально в осінньо-зимовий період, коли над окремими районами тривалий час утримуються щільні хмари.
За словами Богдана Долінце, західні системи виявлення значною мірою залежать від можливості спостерігати за комплексами в момент підготовки до запуску, а також за ракетою після її виходу в повітряний простір. За поганої погоди цей процес може бути порушений. Ракета стає помітною лише тоді, коли виходить із хмар на значній висоті, а під час подальшого зниження знову може зникнути з поля спостереження.
У такій ситуації фахівці можуть отримати підтвердження факту пуску лише після того, як ракета вже набрала висоту. Якщо вона рухається швидко і стартувала неподалік від цілі, проміжок між виявленням та можливим ударом буде мінімальним. Тому відсутність раннього попередження не завжди свідчить про те, що розвідка не працювала. Іноді вона стикається з об’єктивними фізичними обмеженнями.
Хмарність також може впливати на якість зображень і точність оцінки обстановки в районі запуску. Туман ускладнює спостереження за наземною активністю, а опади здатні знижувати інформативність окремих каналів контролю. У результаті розвідувальні дані можуть надходити із затримкою або потребувати додаткової перевірки.
Чому інформація партнерів має критичне значення
Для України обмін розвідувальними даними є важливою складовою захисту повітряного простору. Інформація партнерів може допомогти завчасно оцінити активність російських військ, визначити ймовірні райони запуску та спрогнозувати напрямок руху ракет. Однак такі дані не є гарантією того, що кожен пуск буде виявлений задовго до наближення ракети до цілі.
Окреме значення має швидкість передачі інформації. Дані мають не лише бути отримані, а й оперативно оброблені, зіставлені з іншими повідомленнями та передані українським військовим. Якщо ракета летить лише кілька хвилин, будь-яка затримка зменшує час для реагування. Саме тому протиповітряна оборона повинна працювати одночасно на різних рівнях: від зовнішньої розвідки до національних радіолокаційних систем і безпосередньо підрозділів, які захищають міста.
Водночас політичні рішення можуть впливати на обсяг і формат обміну розвідувальними даними. Володимир Зеленський раніше заявляв, що українське командування отримувало попередження про можливе обмеження передачі інформації. За повідомленнями, адміністрація Дональда Трампа була незадоволена ударами по російських нафтопереробних підприємствах. Такі заяви посилили дискусію про те, наскільки стабільним є міжнародний обмін даними під час війни.
Проте навіть за повної взаємодії між партнерами виявлення швидкісної ракети залишається складним завданням. Системи розвідки не можуть однаково ефективно працювати за будь-якої погоди, на будь-якій відстані та проти всіх типів цілей. Особливо важко реагувати на удари, коли пускові установки розташовані близько до кордону, а ракета долає шлях до міста за лічені хвилини.
Саме тому українців закликають не ігнорувати сигнали повітряної тривоги навіть тоді, коли попередження здається запізнілим або надходить без детального пояснення. У випадку застосування С-300 і С-400 у режимі «земля – земля» час на укриття може бути дуже коротким. Повітряна тривога означає, що існує реальна загроза, а не те, що всі параметри атаки вже остаточно встановлені.
Отже, головний нюанс полягає у поєднанні кількох факторів: високої швидкості ракет, малої дальності польоту до цілі, складної траєкторії та залежності розвідки від погодних умов. Пуски можуть бути не помічені завчасно не через бездіяльність партнерів, а через обмеження технічних засобів і надзвичайно малий проміжок між стартом та ударом. Для цивільних це означає одне: під час повітряної тривоги необхідно діяти негайно, не очікуючи додаткових повідомлень.