Пономарьова Мар'яна
Колишній начальник Генерального штабу Великої Британії Річард Даннатт попередив про можливий сценарій, за якого росія намагатиметься перевірити міцність НАТО не масштабним вторгненням, а серією обмежених і добре прорахованих провокацій. На його думку, кремль може шукати спосіб посіяти суперечки між союзниками, змусити європейські держави по-різному оцінювати рівень загрози та поставити під сумнів готовність Альянсу діяти спільно.
Йдеться не обов’язково про відкриту війну росії проти всіх країн НАТО. Небезпечнішим може виявитися поступовий тиск, який Москва здійснюватиме через кібератаки, диверсії, порушення повітряного простору, дії на морі або короткочасні удари по об’єктах поблизу кордонів. Така тактика дозволяє кремлю залишати простір для заперечень і водночас спостерігати, наскільки швидко та рішуче реагуватимуть європейські столиці.
Росія може перевіряти статтю 5 НАТО
Річард Даннатт вважає, що однією з головних цілей Владіміра путіна є послаблення єдності Північноатлантичного альянсу. Стаття 5 договору НАТО передбачає, що напад на одного члена організації розглядається як напад на всіх. Водночас механізм її застосування не означає автоматичної однакової військової відповіді кожної держави. Саме цю різницю кремль може спробувати використати.
Путін може прагнути не до негайної великої війни, а до перевірки політичної волі союзників. Якщо після провокації між членами НАТО виникнуть тривалі дискусії щодо її масштабів, походження або необхідності відповіді, Москва сприйме це як сигнал слабкості. Для російського керівництва навіть обмежений інцидент може стати способом оцінити, чи готові країни Альянсу ризикувати заради захисту партнера.
Такі дії можуть мати різний вигляд. Наприклад, росія здатна організувати кібератаку на державні установи, пошкодити важливу інфраструктуру, створити перешкоди для роботи супутникових систем або спровокувати інцидент у повітряному чи морському просторі. Окремим напрямом залишаються інформаційні операції, покликані переконати громадян європейських держав, що підтримка східного флангу НАТО нібито створює для них надмірні ризики.
Британський генерал наголошує: головна небезпека полягає не лише у фізичних руйнуваннях. Значно ширші наслідки може мати політична реакція на атаку. Якщо союзники почнуть звинувачувати один одного у надмірній або недостатній жорсткості, це послабить систему колективної оборони навіть без масштабних бойових дій.
Які країни Європи можуть опинитися під тиском
Найбільш вразливими, за оцінкою Даннатта, є країни Балтії. Естонія, Латвія та Литва мають стратегічне значення для безпеки північно-східної частини Європи. Вони розташовані поруч із росією та Білоруссю, а їхня географія робить регіон особливо чутливим до військових, розвідувальних і гібридних операцій.
Потенційна провокація в Балтійському регіоні могла б бути спрямована на створення відчуття ізоляції або незахищеності. Це може бути демонстративне переміщення військ, порушення кордонів, атаки на транспортну систему чи спроби дестабілізувати внутрішню ситуацію. Водночас будь-який такий сценарій не означає, що напад неодмінно відбудеться. Йдеться про оцінку ризиків, до яких європейські держави мають бути готовими.
Окрему увагу британський військовий звернув на Велику Британію. Острівна держава залежить від розгалуженої мережі підводних кабелів, енергетичних комунікацій, портів і морських маршрутів. Ці об’єкти мають критичне значення не тільки для британської економіки, а й для функціонування всієї Європи.
Активність російських суден поблизу підводної інфраструктури вже тривалий час викликає занепокоєння західних урядів. Потенційне пошкодження кабелів або інших важливих об’єктів могло б призвести до перебоїв у зв’язку, фінансових операціях, роботі державних служб і постачанні енергії. Складність таких інцидентів полягає в тому, що довести навмисність атаки може бути непросто, а отже, союзникам доведеться швидко ухвалювати рішення на основі неповної інформації.
Під загрозою також можуть опинитися держави Північної Європи та країни на східному кордоні НАТО. Росія може використовувати близькість військових об’єктів, напруженість навколо морських шляхів або проблеми з міграцією для проведення операцій, які формально не виглядатимуть як повномасштабний напад.
Гібридна війна росії проти Європи
Європейські уряди дедалі частіше говорять про те, що протистояння з росією відбувається не лише на полі бою в Україні. Москва застосовує широкий набір інструментів: поширення дезінформації, кібератаки, спроби впливу на вибори, вербування агентів, саботаж і тиск на критично важливу інфраструктуру. Такі операції можуть проводитися окремо або поєднуватися в межах однієї кампанії.
Мета гібридної війни полягає у тому, щоб змусити суспільства сумніватися у власних урядах, послабити підтримку України та сформувати враження, що протистояння з кремлем нібито є занадто небезпечним. Якщо громадяни почнуть вимагати від політиків поступок лише через страх перед можливою ескалацією, росія отримає додаткові важелі впливу без необхідності переходити до відкритого військового конфлікту.
Саме тому попередження британського генерала стосується не конкретної дати чи гарантованого плану кремля. Даннатт описує потенційний напрям дій, який може бути використаний російським керівництвом за сприятливих для нього умов. Важливо розрізняти оцінку загрози та підтвердження підготовки конкретної атаки.
Водночас європейські країни вже посилюють захист кордонів, критичної інфраструктури та кіберсистем. НАТО збільшує присутність на східному фланзі, проводить навчання і відпрацьовує сценарії реагування на різні типи нападів. Для стримування росії має значення не лише кількість військ, а й зрозумілий сигнал: будь-яка атака на члена Альянсу матиме спільну відповідь.
На думку експертів, найкращою відповіддю на можливі провокації є підготовка, обмін розвідувальною інформацією та узгодженість дій союзників. Кремль може розраховувати на повільну реакцію, взаємні звинувачення і правову невизначеність. Якщо ж європейські держави заздалегідь визначать порядок дій та продемонструють політичну єдність, простір для маневру росії суттєво скоротиться.
Попередження Даннатта фактично зводиться до одного висновку: потенційна ціль путіна в Європі може бути обрана не лише за військовими критеріями. Для кремля важливо знайти слабку ланку в політичній системі НАТО, перевірити готовність союзників підтримувати одне одного та використати будь-які розбіжності у власних інтересах. Саме тому навіть невеликий інцидент у Балтії, біля британських берегів або в іншій частині Європи може мати наслідки, значно більші за його безпосередній масштаб.