У Львові останніми тижнями відключення за графіками зачепили не лише побутові споживачі, а й ключові об'єкти — лікарні, громадський транспорт і підприємства теплопостачання. Це спричинило суспільний резонанс і підняло питання, чому під черги на тимчасове обмеження потужності потрапляють саме ті структури, які мають забезпечувати безпеку та життєдіяльність міст. Аналіз ситуації показує, що проблема має не лише технічний, а й політичний, нормативний й організаційний вимір.
Що сталося у Львові і чому це важливоІсторія з графіками відключень у Львові демонструє, що при формуванні черговостей на обмеження енергоспоживання були враховані загальні параметри навантаження, але недостатньо — рівні критичності інфраструктури. Внаслідок цього під ризик потрапили лікарні, де працює обладнання для життєзабезпечення, а також трамвайно-тролейбусні депо і котельні, які забезпечують теплом цілі мікрорайони. Перебої з електроенергією для цих об'єктів означають безпосередню загрозу здоров'ю громадян, збої у транспортному сполученні й можливі технологічні аварії у системах опалення.
Подібні ситуації виникають не лише у Львові: по всій країні відсутність чітких пріоритетів, дефіцит резервних потужностей та низький рівень координації між енергетиками та місцевою владою призводять до того, що під обмеження потрапляє критична інфраструктура. Це вимагає перегляду підходів на рівні політики та оперативного управління.
Критерії критичності інфраструктури: проблеми та прогалиниОднією з причин є відсутність єдиного та прозорого переліку об'єктів, які мають абсолютний пріоритет при розподілі електроенергії. Часто критерії визначаються фрагментарно: хтось орієнтується на можливість швидкого відновлення, хтось — на економічний ефект. В результаті виникає небезпечна невизначеність. Додаткові проблеми:
- низька інвентаризація резервних джерел живлення на лікарнях і котельнях;- відсутність узгоджених процедур між операторами мереж і органами місцевого самоврядування;- обмежене фінансування модернізації мереж та резервного обладнання;- недолік оперативної комунікації з населенням щодо ризиків і пріоритетів.
Це означає, що при нестачі потужностей ухвалюються технічно обґрунтовані, але соціально ризиковані рішення. Саме тому термін критичність інфраструктури має визначатися не лише технічно, а й з урахуванням ризиків для життя та здоров'я людей, економічного впливу та соціальної стабільності.
Як виправити ситуацію: політика та технічні рішенняВирішення проблеми вимагає комплексного підходу, що поєднує зміни в нормативній базі, інвестиції та оперативну координацію. Конкретні кроки:
- Впровадити офіційний реєстр об'єктів з категорією критичності, де лікарні, ключові вузли транспорту і котельні мають пріоритет при розподілі енергії.- Забезпечити вимоги до наявності та працездатності резервних джерел (дизель-генератори, акумуляторні системи, блочні котельні) та фінансові механізми для їх оновлення.- Розробити прозорі алгоритми формування графіків відключень з участю місцевих адміністрацій, медичних закладів та операторів транспорту.- Підтримувати інвестиції у «розумні мережі» та мікромережі, що дозволяють оперативно переорієнтовувати потужності і підвищувати енергонезалежність критичних об'єктів.- Забезпечити ефективну комунікацію з населенням: заздалегідь інформувати про планові відключення та заходи щодо захисту вразливих груп.
Політична воля має ключову роль: держреформи і місцеві політики повинні надавати пріоритет безпеці людей при ухваленні рішень про розподіл ресурсів. Держава може стимулювати модернізацію інфраструктури через субсидії, пільгові кредити та державно-приватне партнерство.
Підсумовуючи, ситуація у Львові — це тривожний сигнал про те, що поточні механізми управління енергоресурсами не завжди відповідають соціальним та медичним пріоритетам. Вирішення проблеми потребує системної зміни підходів до визначення критичності інфраструктури, інвестицій у резерви та прозорої координації між усіма зацікавленими сторонами. Лише так можна зменшити ризики для громадян та забезпечити стабільну роботу життєво важливих об'єктів під час енергетичних спадів.