Запорізький план під Гуляйполем: шанс чи провал

Регіон навколо Гуляйполя знову опиняється в центрі уваги військових аналітиків і політиків: саме тут, за оцінками експертів, існує теоретична можливість для виходу на підступи до Запоріжжя. Та одночасно з цим важливо розуміти, чому такий план може залишитися лише в розрахунках супротивника і не перерости у реальний прорив.

Ситуація на Гуляйпольському напрямку характеризується поєднанням місцевих географічних особливостей, щільності оборони і наявних ресурсів сторін. За словами військових аналітиків, зокрема Константина Машовця, російські сили теоретично мають можливість здійснити операцію з метою просування до Запоріжжя. Проте ця можливість далеко не тотожна гарантії успіху. По-перше, будь-який наступ вимагатиме значних людських і матеріальних ресурсів: бронетехніки, резервів піхоти, артилерії та логістичної підтримки. По-друге, умови місцевості та підготовленість оборони створюють серйозні перепони для швидкого просування.

Ключовим фактором є не лише кількість техніки чи солдатів, а й їхня здатність діяти синхронно, забезпечення боєприпасами і пального, а також можливість відновлення втрат. У випадку, якщо противник вирішить одночасно наступати в декількох напрямках, йому доведеться розпорошити сили, що знижує ймовірність досягнення стратегічно важливих цілей — наприклад, виходу на підступи до Запоріжжя.

По-перше, міцність оборони. Українські підрозділи на напрямку Гуляйполя мають досвід протидії атакам, налагоджені контрбатарейні дії та створені ешелони оборони, що ускладнюють прорив противника. По-друге, логістика супротивника обмежена: постачання техніки й пального через довгі й уразливі маршрути робить наступ вразливим до ударів по складських центрах і шляхах постачання.

По-третє, відсутність безмежних ресурсів. Навіть у разі концентрації зусиль на Гуляйпольському напрямку, агресор стикається з потребою одночасно утримувати інші фронти, реагувати на контрнаступи та відновлювати втрачене. Це значно зменшує шанси на тривалий та успішний наступ. По-четверте, політичні та інформаційні ризики: кожна велика операція супроводжується інтенсивною інформаційною кампанією, втрати бойової техніки або особового складу швидко впливають на мораль і прийняття рішень.

Не менш важливим є питання погодних умов і топографії — зима, бездоріжжя або наявність укріплених позицій роблять рух важким навіть для сучасної техніки. Крім того, місцеве населення та можливість партизанської активності створюють додаткові ризики для логістики наступальної групи.

Якщо напад на підступи до Запоріжжя все ж відбудеться, навіть його незначний успіх може мати серйозні гуманітарні та інфраструктурні наслідки: зростання кількості переселенців, руйнування транспортних вузлів та енергетичних об'єктів. Однак повномасштабний прорив малоймовірний без значної ескалації ресурсів і часу зі сторони агресора.

З огляду на це, логічною стратегією для захисників є посилення оборонної інфраструктури, підготовка резервів, розвідка та удари по логістичних ланцюгах супротивника. Для міжнародних партнерів важливо підтримувати постачання оборонних матеріалів і систем розвідки, щоб зберегти обороноздатність регіону. Для цивільного населення пріоритетом має стати евакуація уразливих груп та забезпечення базових служб життєдіяльності в районах підвищеного ризику.

Отже, Запорізький план як сценарій прориву під Гуляйполем залишається в полі техніко-воєнних можливостей, але його реалізація потребує суттєвих ресурсів і одночасно наштовхується на низку факторів, що можуть зробити його невдачею. Слідкувати за розвитком подій важливо не лише з точки зору військової логіки, а й через розуміння потенційних гуманітарних та економічних наслідків для всього регіону.