Лукашенко готує план на випадок сценарію Венесуели

У політичному дискурсі останніх тижнів знову зросла увага до безпекових сценаріїв, після того як президент Білорусі оприлюднив свою позицію щодо ймовірності повторення подій, схожих на спробу викрадення лідера у сусідній країні. В заяві, яка супроводжувалася відео, він наголосив, що в сучасних умовах в Білорусі нереально здійснити аналогічну операцію і водночас представив низку заходів, які мають гарантувати безпеку верховної влади.

Ситуація, на яку посилаються політики і медіа, пов’язана зі спробою нападу на керівництво одного з держав регіону, що викликало інтенсивний суспільний резонанс. У публічному виступі Лукашенко заявив, що білоруські силові структури готові до різних варіантів розвитку подій і вже розробили відповідні сценарії дій. За його словами, комплекс заходів передбачає посилення контррозвідувальних можливостей, більш жорсткий контроль за кордонами та вдосконалення системи внутрішньої безпеки.

Експерти відзначають, що порівнювати обставини Білорусі і Венесуели можна лише умовно. У випадку південноамериканської держави низка факторів — географічні особливості, міжнародні зв'язки та внутрішня політична криза — створили умови для ризикової спецоперації, спрямованої на зміну розстановки сил. У той час як в Білорусі інша конфігурація загроз: сильна централізація влади, щільна робота служб безпеки і традиційно закритий режим доступу до державних об’єктів.

Щоб зрозуміти, чому офіційні представники називають подібний сценарій малоймовірним, варто розглянути ключові відмінності. По-перше, питання логістики: операції у Венесуелі здійснювались з використанням морських та повітряних коридорів, які були вразливими через розломи в системі контролю. У Білорусі сухопутні кордони і мережа контрольних пунктів роблять таку тактику складнішою. По-друге, роль служб безпеки: білоруська система має багаторівневі механізми протидії, оперативного реагування та захисту керівництва, що ускладнює проведення прихованих акцій.

Водночас варто підкреслити: слово «нереально» не дорівнює «неможливо». Історія знає приклади нестандартних рішень і несподіваних загроз. Тому план, про який говорив президент, має на меті не лише попередити класичну спробу викрадення, а й адаптуватися до гібридних ризиків — кібератак, інформаційних кампаній, диверсійних груп, які можуть діяти приховано або під виглядом цивільних формувань.

Загальні напрямки, які назвали в Офісі президента, включають посилення охорони державних установ, регулярні навчання для підрозділів швидкого реагування, модернізацію систем відеоспостереження та комунікацій, а також більш тісну координацію між силовими відомствами. Окрему увагу приділяють підготовці інформаційних відповідей для мінімізації паніки і спростування фейків у критичних моментах.

Політичні аналітики звертають увагу на інший аспект: публічні виступи про підготовку плану мають також внутрішньополітичне значення. Вони служать сигналом для потенційних опонентів і міжнародних гравців про рішучість влади зберегти контроль. Водночас такий підхід може загострити дискусію про масштаби повноважень служб безпеки і прозорість їхньої діяльності, що викликає занепокоєння у правозахисних організацій.

Незалежно від оцінок, важливо розуміти, що будь-який план безпеки потребує балансу між ефективністю та дотриманням громадянських свобод. Якщо в центрі уваги лишається лише захист інституцій, інтереси суспільства можуть відійти на другий план. Тому відкритий діалог, підзвітність силових структур і міжнародне співробітництво залишаються ключовими факторами для зниження ризиків повторення драматичних подій, подібних до історії з Мадуро у сусідній країні.

Підсумовуючи, можна сказати, що твердження про те, що в Білорусі нереально повторення венесуельського сценарію, має під собою як обґрунтовані аргументи, так і застереження. План, який озвучив президент, покликаний закріпити позиції держави у сфері безпеки, але його успіх залежатиме від прозорості реалізації, професійності служб і врахування прав громадян під час впровадження нових заходів.