5 міфів про непереможність РФ — роль економіки

У сучасному інформаційному полі часто зустрічаються твердження про нібито «непереможність» РФ, її стійкість до санкцій і здатність вести війну необмежено довго. Проте реальна економічна динаміка відрізняється від пропагандистських наративів. Економіст Віталій Шапран виділяє ключові помилкові уявлення і пояснює, чому фактори економічного тиску істотно обмежують можливості Москви.

Перш ніж розглянути кожен міф окремо, варто підкреслити: російська економіка не є однорідним і вічним механізмом. Її ресурсні та структурні проблеми накопичувалися роками, і зовнішні шоки лише прискорюють негативні тренди. Нижче — п'ять найбільш розповсюджених міфів та їх розвінчання.

Міф 1: Санкції не працюють, бо енергоекспорт приносить нескінченні доходи. Насправді, хоча експорт нафти і газу дає значну виручку, залежність від коливань цін і втрати доступу до західних технологій скорочують довгострокову прибутковість. Обмеження на інвестиції і страх інвесторів підривають модернізацію енергетичного сектору, а відповідно — його конкурентоспроможність. Тобто короткострокові доходи не компенсують довгострокових втрат у продуктивності.

Міф 2: Резерви рубля і золотовалютні запаси гарантують стійкість. Величина резервів не дорівнює їхній ліквідності та ефективності використання в умовах повного фінансового відрізання. Механізми обходу санкцій дорогі і не масштабуються, а витрати на підтримку курсу, субсидії і воєнні видатки швидко підточують реальні можливості бюджету. Навіть великі запаси не рятують від системних проблем у промисловій базі і логістиці.

Міф 3: Ринок праці і демографія дозволять компенсувати втрати в промисловості. Демографічні тренди, відтік кваліфікованих фахівців і зниження продуктивності через ізоляцію від міжнародних стандартів ставлять під сумнів цю тезу. Без іноземних інвестицій, сучасних технологій і стабільної системи освіти відновлення виробництва і конкурентоспроможності буде дуже повільним або неможливим у передбачуваній перспективі.

Міф 4: Автократична система здатна мобілізувати ресурси на невизначений період. Політична централізація дійсно дозволяє швидко перерозподіляти ресурси, але вона ж підсилює корупційну ренту і неефективні витрати. У довгостроковій перспективі це призводить до виснаження інституційних ресурсів і зростання соціальної напруги, що обмежує можливості тривалого утримання високих військових витрат.

Міф 5: Альтернативні ринки і партнерства повністю компенсують вихід із західних ринків. Пошук нових торговельних маршрутів і партнерів знижує залежність, але не замінює масштабну інфраструктуру, технології та фінансування, які пропонували західні ринки. Крім того, торгівля за заниженими умовами або в обмін на політичні поступки має обмежену стійкість і створює довгострокові економічні зобов'язання, що послаблюють саморозвиток РФ.

Замість ілюзії нескінченності війни слід говорити про набір обмежень, які фактично стискають часові рамки для ведення активної військової кампанії: фіскальна втома, інфляційний тиск, втрата технологічної бази, демографічні проблеми і міжнародна ізоляція. За оцінкою Віталія Шапрана, у 2026 році реалії можуть загостритися до масштабної економічної кризисної хвилі — феномену, який він називає «Велика депресія» для росії. Якщо такий сценарій справдиться, наслідки для спроможності фінансувати війну будуть катастрофічними: зниження доходів бюджету, дефіцит імпортних компонентів для армії та промисловості, підвищена внутрішня нестабільність.

Отже, ретельний аналіз економічних індикаторів показує, що міф про непереможність РФ базується на вибіркових даних і емоційних аргументів. Реальна оцінка має враховувати системні фактори, які поступово скорочують ресурсну базу для довготривалих військових кампаній. Для публіки та політиків важливо розуміти, що економічна реальність часто диктує геополітичні обмеження швидше й ефективніше, ніж будь-які військові наративи.