Чому ракети «Герань-5» із «Шахедів» не долітають

У публічних дискусіях останніх місяців знову заговорили про спроби Москви перетворювати ударні дрони на умовно дешеві ракетні засоби. За оцінками експертів та військових, ці зусилля мають короткочасний ефект і супроводжуються низкою технологічних і логістичних проблем. У цьому матеріалі аналізуємо, чому перероблені ударні БПЛА рідко досягають завданих цілей і які фактори роблять такі проєкти вразливими.

Для того, щоб компенсувати нестачу штатних ракет, у РФ намагаються створювати спрощені бойові засоби шляхом модифікації Шахед-типу дронів у так звані Герань-5. Цей підхід передбачає заміну систем керування, спрощення авіоніки та адаптацію бойової частини під ударну траєкторію. Однак сам процес перетворення — це не просто монтаж вибухової головки на корпус безпілотника: потрібні кваліфіковані інженери, налаштування систем наведення, стабілізації та випробування запуску. Через дефіцит компонентів і обмежений доступ до сучасних елементів живлення та навігації результат виходить низької якості. Експерти підкреслюють, що РФ часто змушена використовувати замінники або морально застарілі комплектуючі, що підвищує ризик відмови під час польоту.

Ключові фактори, які впливають на те, що перероблені боєприпаси рідко долітають до цілі, — це технічна деградація виробництва, ефект міжнародних санкцій та нестача кваліфікованих кадрів. По-перше, виробничі ланцюги втрачають компетенції: заводи, що раніше серійно виробляли електронні блоки та стабілізатори, скоротили обсяги або змінили профіль діяльності. По-друге, заборона на експорт критичних мікроелектронних компонентів ускладнює доступ до надійних датчиків і процесорів. По-третє, навіть якщо комплектуючі знайдено, інтеграція і доведення системи до прийнятного рівня якості вимагає часу та тестувань, яких активно немає.

Окремо варто зазначити вплив логістики та експлуатації: перероблені платформи часто мають непередбачувану аеродинаміку після зміни масо-габаритних характеристик, що призводить до помилок навігації. Крім того, низький рівень підготовки обслуговуючого персоналу і поспіх у підготовці до бойового використання призводять до частих відмов ще на старті або в критичні моменти польоту. У сукупності ці фактори знижують боєздатність таких систем і роблять їхнє застосування економічно неефективним.

Незважаючи на численні поодинокі випадки влучень, загальна ефективність перероблених ракети-подібних виробів залишається низькою. Для оборони це означає менший технологічний тиск і час на адаптацію протиповітряних систем та тактичних засобів виявлення. Для агресора ж — значні витрати на матеріали та людські ресурси при малій результативності. Також існує ризик ескалації: у відповідь на такі спроби можуть зростати обсяги виробництва більш складних або кількісно більших ударних систем, що створює додаткове навантаження на логістику й міжнародну політику.

На стратегічному рівні проблема демонструє, що санкції і втрата кваліфікованих кадрів мають довгостроковий ефект на оборонно-промислові можливості. Якщо країна намагається замінити дистанційно-управлявані або крилаті ракети спрощеними конструкціями, це тимчасово дозволяє здійснювати удари, але не забезпечує сталого рівня бойової ефективності. Водночас такі спроби створюють додаткові ризики для цивільної інфраструктури й збільшують кількість аварійних ситуацій при запуску і транспортуванні.

Загалом, переробка Шахед-типу БПЛА у спрощені ударні системи показує більше про структуру проблем у виробництві та управлінні ресурсами, ніж про появу нової якісно кращої зброї. Досягнення реальної ефективності вимагало б відновлення промислових ланцюгів, повернення в сферу оборони висококваліфікованих інженерів та доступу до сучасних компонентів — чинників, які нині суттєво обмежені.