Нове наступлення ВС РФ навесні 2026 — хто під загрозою

Аналітики звертають увагу на нові сигнали активізації бойових дій і нарощування ударної потужності ворога, що свідчить про можливу підготовку нового наступлення навесні 2026 року. Оцінки базуються на відкритих джерелах та аналізі інтенсивності ударів, видимих на публічних картах, які фіксують зосередження артилерії, безпілотників та логістичних коридорів. Поки що йдеться про ймовірні напрямки удару — на сході та на півдні України — але наслідки можуть торкнутися ширшої території, ніж лише Донбас.

За відкритими даними, карти інтенсивності обстрілів показують дві-три зони з підвищеною активністю — в районі традиційного фронту на сході та в кількох секторах на південному напрямку. Сам по собі факт концентрації ударів не означає гарантованого широкомасштабного наступу, але може бути підготовкою логістики, розвідувальної роботи й створення «ударних вікон» для подальших маневрів. Фахівці звертають увагу на кілька ключових маркерів потенційної ескалації: мобілізація резервів, перегрупування артилерійських підрозділів, активізація повітряної розвідки та спроби прориву в районах з вразливою обороною.

Найімовірніші цілі кремля в разі наступу навесні 2026 року — це не лише українські об’єкти на території Донбасу. До списку може входити спроба зруйнувати логістичні лінії постачання, відрізати райони від підтримки, а також спроби встановити контроль над ключовими транспортними вузлами на півдні. На сході загрозу становлять райони, які використовують як плацдарм для українських контрнаступів; на півдні — спроби відновити сухопутний коридор до тимчасово окупованого Криму або захопити південні області, що послабить оборону узбережжя.

Кілька типових сценаріїв, які розглядають військові оглядачі: 1) локалізовані наступальні операції з метою оточення та блокування окремих підрозділів; 2) багатогалузеві атаки з одночасним тиском на схід і південь для розтягування українських резервів; 3) проміжні «штурмові вилазки» з використанням артилерії та авіації для прориву слабких ділянок оборони. На картах артилерійської активності видно скупчення ударів у кількох ключових точках, що може свідчити про підготовку саме таких комплексних дій.

Якщо сценарій наступлення стане реальністю, наслідки будуть відчутні від локальних руйнувань інфраструктури до нових хвиль внутрішнього переміщення населення. Важливо розуміти: підвищення активності на картах артилерійських ударів — це сигнал про ризики, а не вирок. Для мінімізації втрат державні та місцеві органи можуть пришвидшити евакуаційні плани, посилити протитанкові рубежі, розгорнути додаткові засоби ППО в критичних точках і забезпечити резерви постачання палива та медичних ресурсів.

Міжнародним партнерам слід тримати відкриті канали постачання оборонних систем, посилити розвідку та обмін розвідувальними даними, а також активізувати дипломатичний тиск для стримування ескалації. Також важливо продовжувати роботу з кібезахисту критичної інфраструктури та інформаційного простору, аби не допустити паралельних хвиль дезінформації та паніки.

На тактичному рівні українським силам корисно підвищити гнучкість позиційної оборони, зосередити зусилля на розвідці та контрбатарейній боротьбі, а також посилити скоординовану роботу з партнерами для забезпечення систем енергетичної стійкості й відбудови критичних ліній постачання. Громадянам варто стежити за офіційними повідомленнями, підготувати базовий набір тривоги та мати план дій на випадок локальної ескалації.

Підсумовуючи: наразі спостережувані сигнали активізації, відображені на картах ударів, вказують на підвищений ризик нової хвилі бойових дій навесні 2026 року. Однак результат залежатиме від реакції України, оперативності міжнародної допомоги та здатності стримувати ворога технічними, розвідувальними й дипломатичними засобами. Ситуація лишається динамічною, і уважний моніторинг відкритих джерел разом із посиленими заходами оборони — ключ до зниження ризиків для українських громадян і стратегічних населених пунктів.