США вийшли з 66 міжнародних організацій

Підписаний указ має широкий резонанс у світі та всередині країни: за повідомленням, Президент США прийняв рішення припинити фінансування і участь у 66 міжнародних організаціях. Це рішення відкриває новий етап у зовнішній політиці, який може змінити баланс сил у міжнародних інституціях, а також вплинути на проєкти у сфері охорони здоров’я, безпеки та економічного партнерства.

Офіційне пояснення адміністрації базується на тезі про необхідність захисту національних інтересів. За словами прихильників рішення, скорочення участі та фінансування дозволить США спрямувати ресурси на внутрішні пріоритети та позбутися надмірних зобов’язань у структурах, які нібито не приносять відчутної користі. Критики ж наголошують на ризиках для глобальної стабільності: втрата впливу в міжнародних організаціях може обернутися зниженням можливостей дипломатичного тиску та координації у кризових ситуаціях.

Припинення участі у великій кількості інституцій створює кілька помітних ефектів. По-перше, безпековий та гуманітарний сектори можуть відчути дефіцит коштів: проєкти з боротьби з епідеміями, гуманітарної допомоги та миротворчих операцій часто залежать від внесків великих донорів. По-друге, відбудеться перерозподіл впливу: інші держави та регіональні блоки зможуть заповнити вакуум, що виникне у прийнятті рішень, фінансуванні та кадровому забезпеченні. Це може посилити роль ЄС, Китаю, а також регіональних гравців у міжнародних ініціативах.

Економічні наслідки також важливі: частина організацій забезпечує стандарти торгівлі, сертифікації та співпраці у сфері інфраструктури. Вихід США із відповідних платформ може ускладнити доступ американських компаній до певних ринків або змінити правила гри у вигідний іншим учасникам.

У внутрішньому політичному дискурсі рішення сприймається по-різному. Для бази прихильників воно виглядає як реалізація передвиборчих обіцянок та демонстрація рішучості відстоювати інтереси країни. Опоненти ж побоюються, що такий крок підриває авторитет Дональда Трампа у зовнішній політиці та може мати непередбачувані правові наслідки — зокрема щодо підписаних раніше міжнародних угод та зобов’язань, що потребують ратифікації або додаткових процедур для формального виходу.

Крім політичного та економічного впливу, існує також репутаційний ризик. Для частини партнерів і союзників це сигнал про непередбачуваність зовнішньої політики США, що може спонукати їх шукати більш надійних або передбачуваних партнерів. Для глобальних проблем, таких як зміна клімату, боротьба з пандеміями чи контроль над зброєю, це означає потенційне ослаблення колективних інструментів реагування.

Незважаючи на це, частина експертів вказує на те, що рішення про вихід не завжди означає повну ізоляцію. Часто супутні кроки передбачають перехід на двосторонні формати співпраці або реструктуризацію внесків таким чином, щоб зберегти пріоритетні програми. Тому ключовим питанням залишатиметься, чи зможуть США зберегти оперативні канали взаємодії у критичних сферах, водночас зменшивши формальну присутність у багатьох інституціях.

Період, що настає після підписання указу, стане тестом на гнучкість та стійкість міжнародної системи. Від реакції партнерів, рішень самих організацій та подальших дій адміністрації залежатиме, чи спричинить цей крок короткострокові потрясіння, чи змінить довгострокову архітектуру глобального врядування. В будь-якому разі, питання про баланс між національними інтересами та колективною відповідальністю набуває нового значення у сучасній геополітиці.