Тихон Гулевичук
10 університетів під найбільшим ризиком у 2026/2027 році: повний перелік
У цих навчальних закладів справи йдуть не дуже добре — саме так можна коротко описати ситуацію в університетах, які входять до умовної групи підвищеного ризику. Водночас важливо наголосити: йдеться не про офіційний прогноз закриття конкретних закладів і не про звинувачення на адресу окремих адміністрацій. Перелік сформований за типовими ознаками, які можуть свідчити про серйозні фінансові, демографічні, кадрові та організаційні проблеми у 2026/2027 навчальному році.
Українська система вищої освіти продовжує працювати в умовах війни, міграції населення, скорочення кількості випускників шкіл і нерівномірного фінансування. Для частини університетів ці виклики можуть стати критичними. Найбільше ризикують заклади, які не мають достатньої кількості студентів, залежать від одного джерела доходів, втрачають викладачів або не можуть запропонувати сучасні освітні програми.
Які університети можуть опинитися під найбільшим тиском
1. Невеликий регіональний університет зі стабільним скороченням набору. Заклади, які щороку приймають дедалі менше першокурсників, стикаються зі зменшенням бюджетних надходжень і скороченням контрактних доходів. Якщо кількість студентів опускається нижче рівня, необхідного для утримання корпусів, лабораторій і викладацьких ставок, університет може бути змушений об’єднувати факультети або шукати партнера для реорганізації.
2. Університет, що залежить від одного-двох популярних напрямів. Деякі заклади тривалий час розвивалися завдяки окремим спеціальностям, наприклад економіці, праву, менеджменту або педагогіці. Зміна попиту на професії може різко погіршити їхнє становище. Відсутність технічних, цифрових, медичних або міждисциплінарних програм зменшує конкурентоспроможність і робить такий університет вразливим до коливань вступної кампанії.
3. Заклад із критичною кадровою проблемою. Відтік викладачів за кордон, перехід фахівців у бізнес і старіння професорсько-викладацького складу створюють ризики для якості навчання. Особливо складною є ситуація там, де кілька ключових дисциплін викладають лише один або два спеціалісти. Їхній вихід із системи може призвести до втрати акредитації окремих програм або вимушеного скорочення набору.
4. Університет із застарілою матеріальною базою. Старі корпуси, аварійні гуртожитки, недостатньо обладнані лабораторії та високі витрати на опалення можуть стати фінансовим тягарем. У 2026/2027 році абітурієнти та їхні батьки дедалі більше звертатимуть увагу не лише на диплом, а й на умови навчання, безпеку, доступ до цифрових сервісів і можливість практичної підготовки.
5. Заклад, який не адаптувався до дистанційного та змішаного навчання. Війна зробила гнучкий формат освіти необхідністю. Університети, які не мають якісних електронних курсів, стабільної комунікації зі студентами та зрозумілих правил проведення занять, ризикують втрачати молодь. Для багатьох вступників цифрова інфраструктура вже є не додатковою перевагою, а базовою вимогою.
6. Університет із низькою часткою працевлаштування випускників. Якщо диплом не допомагає знайти роботу або здобути практичні навички, репутація закладу швидко погіршується. Важливими показниками стають співпраця з роботодавцями, стажування, дуальна освіта, участь студентів у реальних проєктах і відповідність навчальних програм потребам економіки. Відсутність таких можливостей може безпосередньо впливати на майбутній набір.
7. Університет із непрозорим управлінням і слабкою комунікацією. Студенти негативно реагують на незрозумілі рішення щодо оплати, поселення, переведення, стипендій та організації навчання. Якщо адміністрація не пояснює свої кроки, не реагує на звернення і не публікує ключову інформацію, це підриває довіру. У довгостроковій перспективі управлінські конфлікти можуть прискорити відтік студентів і викладачів.
8. Заклад, який втрачає абітурієнтів через демографічні зміни. Скорочення кількості випускників шкіл є загальнонаціональним викликом. Проте найбільше він впливає на університети в містах, із яких молодь активно виїжджає. Якщо заклад не залучає студентів з інших регіонів, не розвиває міжнародні програми та не пропонує конкурентних умов, демографічна ситуація може перетворитися на системну кризу.
9. Університет із надмірною залежністю від контрактного навчання. Контрактна форма може бути важливим джерелом фінансування, але вона стає ризиком, якщо більшість бюджету залежить від платоспроможності родин. Економічні труднощі, мобілізація, переїзди та невизначеність змушують студентів обирати дешевші програми або відкладати вступ. У такій ситуації заклад має потребу в диверсифікації доходів і пошуку додаткових партнерств.
10. Університет, який не має чіткої стратегії розвитку. Найбільш уразливими можуть стати заклади, що діють лише в межах поточних проблем і не планують майбутнє. Відсутність стратегії цифровізації, оновлення програм, залучення інвестицій, підтримки науки та розвитку міжнародної співпраці знижує здатність реагувати на зміни. Університет без зрозумілої спеціалізації поступово втрачає унікальність на освітньому ринку.
Чому ризик не означає неминучого закриття
Потрапляння до групи підвищеного ризику не означає, що університет обов’язково припинить роботу. Освітній заклад може швидко покращити позиції, якщо його керівництво вчасно перегляне стратегію, об’єднає дубльовані програми, посилить профорієнтацію та налагодить співпрацю з роботодавцями. Значну роль також відіграють державна підтримка, місцеві бюджети, грантові можливості й допомога міжнародних партнерів.
Окремим університетам може бути запропоновано укрупнення, приєднання до сильнішого закладу або створення спільних освітніх центрів. Такий сценарій не завжди є негативним. Об’єднання може дозволити зберегти викладацькі колективи, модернізувати лабораторії, розширити перелік спеціальностей і зробити навчання доступнішим для студентів. Головне, щоб подібні рішення ухвалювалися прозоро та з урахуванням інтересів здобувачів освіти.
Водночас механічне скорочення кількості університетів не вирішить усіх проблем. Важливо оцінювати не лише чисельність студентів, а й наукові результати, роль закладу в регіоні, підготовку фахівців для критично важливих галузей, підтримку ветеранів і переселенців, а також здатність працювати в умовах тривалих безпекових викликів.
Як абітурієнтам оцінити надійність університету
Перед вступом варто звернути увагу на кілька практичних показників. Насамперед це стабільність набору, наявність акредитованих освітніх програм, прозорі правила оплати, стан гуртожитків і корпусів, кадровий склад та можливості працевлаштування після завершення навчання. Важливо також дізнатися, чи має університет укриття, резервні формати навчання, електронний кабінет студента та зрозумілу систему підтримки під час повітряних тривог.
Не менш показовою є реакція університету на складні запитання. Сильний заклад не приховує проблем, а пояснює, як їх розв’язує. Відкритість адміністрації, регулярне оновлення інформації, участь студентів у самоврядуванні та готовність змінювати навчальні програми свідчать про здатність адаптуватися.
Отже, 10 університетів під найбільшим ризиком у 2026/2027 році — це не фіксований список конкретних назв, а група закладів, об’єднаних спільними проблемними ознаками. Найбільше занепокоєння викликають низький набір, кадровий дефіцит, слабка матеріальна база, застарілі програми, непрозоре управління та відсутність стратегії. Водночас своєчасні зміни можуть перетворити ці ризики на стимул для оновлення, модернізації та підвищення якості української вищої освіти.