Трамп: чому він досі не завершив війну

Політична сцена навколо російсько-української війни знову опинилася в центрі уваги після нових заяв колишнього президента США. У своїх коментарях Дональд Трамп спробував пояснити, чому, за його словами, не вдалося добитися остаточного припинення вогню: ніби то коли до миру готова РФ, цього не хоче Україна, а коли готова Україна, проти виступає РФ. Така спрощена теза ставить низку запитань про реальні фактори, які ускладнюють пошук довготривалого рішення конфлікту.

Цитата чи формулювання, яке використовував Трамп, відображає популярну логіку «взаємного неприйняття». Проте міжнародні кризи рідко вирішуються лише взаємним бажанням сторін. У випадку з російсько-українською війною на процес впливають багатовимірні чинники: внутрішня політика країн, позиції союзників, економічні обмеження, питання безпеки та військових гарантій, а також суспільна легітимність будь‑яких компромісів. Навіть якщо одна сторона готова до перемир’я, інша може не мати можливості або бажання реалізувати угоду без гарантій та механізмів контролю.

Пояснення, яке запропонував Трамп, ігнорує кілька важливих аспектів. По-перше, питання довіри між сторонами серйозно підірване: будь‑яке припинення вогню має супроводжуватися механізмами верифікації та безпеки. По-друге, роль міжнародних гравців — США, ЄС, НАТО та інші — визначальна для того, щоб забезпечити виконання домовленостей та санкційні важелі. По-третє, внутрішньополітичні обмеження: лідери обох країн мають рахуватися з національними електоральними настроями та інтересами істеблішменту, що часто робить компроміс політично ризикованим.

Окремо варто відзначити економічний вимір: санкції та їх послаблення чи посилення безпосередньо впливають на мотивацію сторін до діалогу. Без чітких гарантій економічних або безпекових дивідендів жодна з сторін навряд чи погодиться на широкий поступ. Нарешті, питання верховенства права, відновлення територіальної цілісності та повернення переміщених осіб — все це ускладнює прості схеми «готова — не готова», про які говорить Трамп.

Щоб рухатися до стійкого миру, необхідний комплексний підхід. По-перше, переговори мають супроводжуватися гарантіями безпеки: міжнародні спостерігачі, поетапне розведення сил та юридичні механізми для контролю виконання. По-друге, треба працювати над довірою через гуманітарні кроки — обмін полоненими, доступ для допомоги цивільному населенню і відновлення транспортних зв’язків. По-третє, санкційні та економічні інструменти мають бути інтегровані в переговорний процес так, щоб вони могли як тиснути на агресора, так і стимулювати до реальних поступок у відповідь на виконані домовленості.

Крім того, важливу роль відіграє позиція союзників: без підтримки міжнародної спільноти будь-які угоди ризикують залишитись декларативними. Нарешті, внутрішньополітичні переговори в самих країнах — підготовка суспільства до компромісів, чітка комунікація щодо гарантій та прозорість процесу — теж критично важливі. Якщо залишатися лише на рівні спрощених пояснень, як у тезі Трампа, то ризик безрезультатності зростає.

Підсумовуючи, пояснення Дональда Трампа про те, що причина незавершення війни полягає виключно у взаємній неготовності сторін, має право на існування як спрощена інтерпретація. Але реальність значно складніша: тут перетинаються питання безпеки, санкцій, міжнародних гарантій та внутрішньої політики. Щоб досягти довготривалого миру, потрібні не лише слова про готовність, а й конкретні, контрольовані кроки, які зможуть забезпечити виконання будь‑яких домовленостей.