Останні міжнародні кроки американської адміністрації викликають посилену увагу світових медіа та експертів. За версією NYT, вони можуть радикально змінити баланс сил і поставити під сумнів довгострокові гарантії безпеки у Європі. У цій статті розгляну, як поведінка Трампа впливає на позицію путіна та на стійкість НАТО, які сценарії розвитку подій найбільш імовірні, і якими мають бути відповіді західних столиць.
Що саме змінює політика ТрампаПротягом останніх місяців керівництво США демонструвало ряд кроків, що виглядають як відхід від усталених союзницьких зобов’язань: публічні сумніви щодо статті 5 НАТО, тиск на союзників щодо збільшення витрат, переговори у форматі "один на один" із опонентами Вашингтона. Такі сигнали послаблюють довіру до традиційних механізмів колективної оборони та створюють простір для перегляду пріоритетів у європейських столицях. Для путіна це може бути і шансом, і викликом: розкол у західному таборі відкриває можливості для посилення впливу, але водночас породжує непередбачуваність і активізує регіональні протиріччя.
Реакція Москви: радість чи занепокоєння?росія традиційно орієнтується на виявлення слабких місць у супротивника. Коли адміністрація США демонструє фрагментацію зовнішньої політики або зміну пріоритетів, це може сприйматися як "вікно можливостей" для реалізації геополітичних амбіцій. Проте таке короткотермінове виграшне становище не означає стратегії на десятиліття. Нестабільність з боку Вашингтона підвищує ризик непередбачуваних рішень у Брюсселі і в столиць Європи, що може призвести до локальних ескалацій і вербалізованих демонстрацій сили. путін мусить зважати не лише на поточну політичну кон’юнктуру, а й на довгострокові наслідки: нестійкість у сусідніх регіонах може створити економічні та військові виклики і для самого кремля.
Можливі сценарії та що робити союзникамАналітики виокремлюють кілька реалістичних сценаріїв. Перший — фрагментація альянсу: якщо сумніви щодо колективних зобов’язань закріпляться, окремі країни шукатимуть двосторонніх домовленостей, що послабить скоординовану оборону. Другий — тимчасове посилення російської активності у прикордонних зонах при одночасному дипломатичному тиску, спрямованому на скорочення військової присутності Заходу. Третій — мобілізація європейських країн навколо власної оборонної автономії, яка б компенсувала невизначеність з боку США.
Що мають робити союзники? По-перше, відновлювати довіру через інституційні гарантії і прозорі механізми взаємодії. По-друге, розвивати оборонний потенціал на національному та регіональному рівнях, щоб зменшити вразливість до зовнішніх шоків. І по-третє, підтримувати діалог із Вашингтоном, нагадуючи про цінність колективної безпеки. Важливо також розвивати економічну стійкість та енергетичну незалежність, адже гібридні методи тиску включають і економічні інструменти.
Для України зміни в підході США — це як ризик, так і виклик для посилення власної стійкості. Підтримка з боку західних партнерів залишатиметься критичною, але її характер може змінитися: від прямих гарантій до гнучких форматів безпекової та економічної співпраці. У цій ситуації важливо прискорити внутрішні реформи, модернізувати оборону і посилити дипломатичну активність у Брюсселі та Вашингтоні.
Підсумовуючи, дії Трампа — це фактор, який змушує світ перевіряти міцність існуючих альянсів і шукати нові форми колективної безпеки. NYT вказує на ризики, але реальність складніша: вона створює і можливості, і загрози для обох сторін. Як реагуватимуть НАТО та окремі держави — визначатиме, чи перетвориться ця фаза на тривалий злам безпекового порядку, чи на передумову для його оновлення.