Тема поповнення особового складу у новостворених корпусах Збройних Сил України набуває особливої актуальності в умовах тривалого протистояння. Одне з можливих джерел укомплектування — військовослужбовці, які раніше пішли в самовільне залишення частини, але висловлюють бажання повернутися до служби. Такий підхід викликає як практичний інтерес, так і низку правових та моральних запитань, які потребують зваженого аналізу.
«Хочуть повернутися»: лейтенант ЗСУ вказав, ким можна укомплектувати підрозділи нових корпусівЗа словами представників командування, частина кадрових потреб у тилових та забезпечувальних підрозділах може бути закрита за рахунок тих, хто залишив частину самовільно, але готовий поновити службу. Переваги такого рішення очевидні: швидке заповнення штатів, збереження досвіду та навичок, економія ресурсів на підготовку зовсім нових кадрів. Водночас потрібно врахувати, що повернення можливе лише за чітко визначеними умовами: проходження перевірки, відпрацювання дисциплінарних заходів, проходження перепідготовки та психологічної реабілітації.
Юридичні, дисциплінарні та кадрові аспектиПитання реінтеграції тих, хто вчинив CОЧ, має вирішуватися в рамках чинного законодавства та військових статутів. Необхідні кроки включають: офіційну заяву від військовослужбовця про бажання повернутися, перевірку обставин відсутності, оцінку морально-психологічного стану та визначення ступеня вина. Дисциплінарні стягнення можуть бути застосовані у пом’якшеній формі за умов добровільного повернення та корисної служби в підрозділах тилу. У будь-якому разі має бути забезпечено баланс між справедливістю та потребами оборони: система повинна не лише карати, а й створювати можливості для відновлення довіри.
Для успішного укомплектування потрібно впровадити прозорі критерії відбору. Серед рекомендацій: враховувати попередню кваліфікацію та спеціалізацію, віддавати пріоритет тим, хто має досвід у забезпечувальних підрозділах, проводити індивідуальні інтерв’ю та тестування на відповідність до посадових вимог. Також важливо забезпечити систему моніторингу дисципліни та психологічного стану, щоб мінімізувати ризики повторного самовільного залишення.
Економічний і оперативний ефект від такого підходу може бути значним: швидке закриття вакансій у логістичних, медичних, ремонтних та адміністративних підрозділах дозволить спрямувати боєздатні сили на передову. Однак слід уникати ситуацій, коли реінтегровані особи отримують привілеї за рахунок тих, хто сумлінно виконував обов’язки. Прозорість процедур та публічне роз’яснення політики допоможуть зберегти довіру особового складу та суспільства.
Практичні кроки та рекомендації для командуванняКомандування може впровадити поетапний механізм повернення: 1) прийом заяв та попередня перевірка; 2) дисциплінарне розслідування з можливістю умовного пом’якшення покарання; 3) обов’язкова перепідготовка на сучасне оснащення та стандарти; 4) тимчасове призначення до підрозділів забезпечення з подальшою оцінкою поведінки. Корисним буде створення програм моральної підтримки та професійного наставництва, які допоможуть інтегрувати повернених військовослужбовців у колектив.
Крім того, варто розглянути юридичні ініціативи, що дозволять формалізувати механізми повернення без послаблення відповідальності за серйозні правопорушення. Ініціативи мають враховувати думку військових юристів, психологів та представників громадськості, аби рішення було збалансованим і суспільно прийнятним.
Завершуючи, зазначимо, що питання укомплектування нових корпусів за рахунок тих, хто хоче повернутися після самовільного залишення, має вирішуватися з урахуванням інтересів безпеки, дисципліни та справедливості. Правильно налагоджена процедура може стати дієвим інструментом для зміцнення тилових служб та забезпечення оперативної готовності армії.