Ірма Шелест
Витрати росії на війну проти України продовжують стрімко зростати. За оцінкою економіста Олега Пендзина, наступного року країна-агресорка може спрямувати на ведення бойових дій близько 205 мільярдів доларів. Це більш ніж утричі перевищує суму, яку Москва витрачала на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році.
Такі розрахунки свідчать, що кремль не готується до швидкого завершення війни. Навпаки, російське керівництво формує бюджет із розрахунком на тривале протистояння, масштабне поповнення армії, виробництво озброєнь і подальше фінансування військової промисловості. Високі видатки на війну стають одним із головних пріоритетів російської бюджетної політики.
Скільки росія витрачає на війну
Виконавчий директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин розповів, що росія закладає у свої фінансові плани рекордні суми на агресію проти України. За його словами, якщо у 2022 році витрати Москви на бойові дії оцінювалися приблизно у 62 мільярди доларів, то наступного року цей показник може сягнути 205 мільярдів доларів.
Таким чином, російські витрати на війну зростають у рази. Йдеться не лише про безпосереднє утримання військових підрозділів на фронті. До загального обсягу видатків можуть входити закупівля ракет і боєприпасів, виробництво бронетехніки, виплати військовослужбовцям та їхнім родинам, компенсації пораненим, ремонт техніки, логістика, будівництво фортифікацій і фінансування окупаційної адміністрації.
Збільшення військового бюджету демонструє, наскільки глибоко війна змінила економічну модель росії. Значна частина державних ресурсів спрямовується не на розвиток цивільної інфраструктури, освіту чи охорону здоров’я, а на підтримку армії та оборонно-промислового комплексу. Для російської влади це означає готовність і надалі витрачати величезні кошти, навіть якщо така політика створює додатковий тиск на населення та бізнес.
Однак сам по собі великий бюджет не гарантує росії успіху на полі бою. Високі витрати можуть свідчити про значні втрати техніки й особового складу, необхідність постійно відновлювати арсенали та компенсувати дефіцит ресурсів через дорожче виробництво. Санкції, обмежений доступ до сучасних технологій і проблеми з імпортом також змушують кремль витрачати більше для досягнення аналогічних результатів.
На що розраховує кремль
За словами Пендзина, російська стратегія базується не тільки на економічній витривалості. Москва може розраховувати на те, що затяжна війна поступово виснажуватиме Україну та її партнерів. У Кремлі сподіваються протриматися ще щонайменше рік, зберігаючи інтенсивність бойових дій і водночас очікуючи на зміни у політичному житті європейських держав.
Окреме місце в російських розрахунках посідають майбутні вибори в країнах Європи. Російське керівництво може сподіватися, що в окремих державах посиляться популістські та радикальні політичні сили. Такі партії здатні використовувати втому суспільства від економічних труднощів, зростання цін і витрат на безпеку, щоб вимагати скорочення допомоги Україні.
Кремль традиційно намагається впливати на європейську громадську думку через маніпуляції, дезінформацію та поширення наративів про нібито надмірну вартість підтримки України. Російська пропаганда прагне переконати громадян ЄС, що війна є далекою проблемою, а фінансова й військова допомога Києву начебто шкодить національним економікам. Саме тому виборчі кампанії в європейських країнах можуть стати важливим напрямком гібридної діяльності Москви.
Якщо проросійські або відверто популістські сили отримають більший вплив, це може ускладнити ухвалення рішень щодо подальшої підтримки України. Йдеться про постачання зброї, бюджетну допомогу, санкційну політику та спільні європейські оборонні проєкти. Для росії навіть часткове скорочення підтримки Заходу стало б можливістю посилити тиск на Україну.
Водночас європейські країни мають враховувати, що російські витрати на війну вже досягли безпрецедентного рівня. Якщо агресор готовий спрямовувати на бойові дії понад 200 мільярдів доларів, то недооцінка його можливостей може призвести до небезпечних стратегічних помилок. Європі необхідно не лише зберігати допомогу Україні, а й прискорювати розвиток власної оборонної промисловості.
Чому Європі важливо посилювати підтримку України
Зростання військових видатків росії створює для Європи комплексний виклик. Він стосується не тільки ситуації на українському фронті, а й загальної безпеки континенту. Москва демонструє готовність переводити економіку на воєнні рейки, нарощувати виробництво зброї та витрачати значну частину державних доходів на продовження агресії.
У таких умовах країни Європейського Союзу мають діяти більш скоординовано. Україні потрібні стабільні та прогнозовані постачання озброєння, боєприпасів, засобів протиповітряної оборони, безпілотних систем і далекобійних спроможностей. Нерегулярність допомоги може створювати для росії відчуття, що час працює на неї.
Не менш важливою є фінансова підтримка української держави. Війна потребує значних ресурсів для виплати заробітних плат, відновлення пошкодженої інфраструктури, підтримки переселенців і функціонування критично важливих галузей. Стабільне фінансування дозволяє Україні зосереджувати більше власних коштів на обороні та виробництві зброї.
Європейські уряди також повинні пояснювати своїм громадянам реальну ціну бездіяльності. Тимчасова економія на підтримці України може обернутися значно більшими витратами в майбутньому, якщо росія отримає можливість нав’язувати силові правила сусіднім державам. Надійна оборона України є водночас інвестицією у безпеку всього регіону.
Додатковим сигналом готовності росії до тривалого протистояння стали військові навчання «Центр-2026», які відбувалися у Челябінській області з 28 вересня по 3 жовтня. Під час маневрів російські військові відпрацьовували сценарії ведення бойових дій, зокрема створення буферної зони на території іншої держави. Хоча конкретну країну у сценарії не називали, опис навчань викликав припущення щодо можливого відпрацювання дій проти Казахстану.
Поєднання масштабних військових навчань, рекордних бюджетних асигнувань і політичних розрахунків свідчить про те, що кремль не відмовляється від агресивної стратегії. Росія намагається одночасно тиснути на фронті, виснажувати економіку України та чекати на зміни у політичних настроях Європи. Саме тому прогноз про 205 мільярдів доларів витрат на війну має стати для партнерів України аргументом на користь посилення, а не послаблення спільної відповіді.