Тихон Гулевичук
Україна продовжує посилювати захист свого повітряного простору за допомогою власних технологічних розробок. Новий український дрон-перехоплювач уже застосовують проти реактивних безпілотників типу «Герань-5», які становлять особливу небезпеку через високу швидкість польоту. За словами ексміністра оборони Михайла Федорова, один із таких перехоплювачів уже зміг уразити ворожу ціль у небі над Києвом.
Поява реактивних дронів у складі російських ударних груп змінює вимоги до української протиповітряної оборони. Якщо повільніші безпілотники можна виявити та перехопити за допомогою традиційних засобів, то швидкі цілі залишають захисникам значно менше часу на реакцію. Саме тому українські інженери працюють над безпілотними системами, здатними швидко наближатися до ворожих апаратів і знищувати їх ще на підступах до важливих міст.
Як український перехоплювач протидіє «Гераням-5»
Розробка нового дрона-перехоплювача від початку проєкту до перших підтверджених уражень цілей тривала лише близько одного місяця. Над створенням системи спільно працювали Павло Єлізаров, українські інженери та військові фахівці. Такий короткий термін демонструє, наскільки швидко український приватний сектор і сили оборони можуть адаптуватися до появи нових загроз.
Ключовою характеристикою перехоплювача є швидкість. Вона дає змогу скоротити час переслідування ворожого дрона та здійснити перехоплення до того, як ціль наблизиться до густонаселених районів. Для захисту столиці це має особливе значення, адже навіть кілька додаткових хвилин можуть бути критичними під час масованої атаки.
Реактивні «Герані-5» відрізняються від попередніх моделей передусім швидкісними характеристиками. Вони можуть швидше долати відстань до цілі, через що традиційним мобільним вогневим групам та іншим засобам протиповітряної оборони складніше своєчасно відреагувати. Перехоплювачі, створені спеціально для боротьби з такими апаратами, мають доповнити вже наявну систему захисту неба.
Водночас робота над новою технологією не завершена. Розробники вдосконалюють конструкцію, програмне забезпечення, систему наведення та організацію бойового застосування. Важливо не лише створити швидкий апарат, а й забезпечити його стабільну роботу в різних погодних умовах, під час радіоелектронних перешкод і за складної повітряної обстановки.
Автономність і розширення виробництва
Одним із головних напрямів розвитку проєкту є підвищення автономності. У перспективі український дрон-перехоплювач має отримати можливість самостійно виконувати більшу частину завдань: виявляти ціль, оцінювати її траєкторію, супроводжувати та здійснювати перехоплення. Водночас конкретний рівень автоматизації залежатиме від результатів випробувань, вимог безпеки та умов застосування.
Автономність може зменшити навантаження на операторів і дати змогу одночасно контролювати більшу кількість перехоплювачів. Це особливо важливо під час комбінованих атак, коли ворог запускає значну кількість безпілотників із різними швидкісними характеристиками та маршрутами. Людський контроль при цьому залишається важливою складовою, адже остаточні рішення мають враховувати ризики для цивільного населення та особливості конкретної ситуації.
Ще одним викликом є масштабування виробництва. Окремі успішні перехоплення доводять працездатність концепції, однак для системного захисту повітряного простору потрібні великі партії техніки, підготовлені оператори, запас комплектуючих і налагоджена логістика. Українські виробники вже мають досвід швидкого розгортання серійного випуску безпілотників, тому нові перехоплювачі можуть стати одним із напрямів подальшого розвитку оборонної промисловості.
Передбачається, що після вдосконалення технології такі системи зможуть застосовувати не лише для оборони Києва. Наступним етапом може стати розгортання дронів-перехоплювачів у різних регіонах України, передусім поблизу міст і об’єктів, які найчастіше стають цілями російських атак. Масштабування дозволить створити додатковий рівень захисту між зонами виявлення ворожих цілей і районами, де розташована критична інфраструктура.
Чому поява реактивних дронів змінює повітряну оборону
Російські війська дедалі частіше використовують безпілотники, здатні розвивати вищу швидкість, ніж ранні моделі ударних апаратів. Це змушує Україну шукати нові підходи до протидії. Йдеться не про заміну всіх наявних засобів, а про створення багаторівневої системи, у якій різні комплекси виконують власні завдання.
Дрони-перехоплювачі можуть стати важливим елементом такого підходу. Вони потенційно здатні працювати по цілях, для ураження яких недоцільно використовувати дорогі ракети або інші ресурсоємні засоби. Водночас ефективність системи залежатиме від якості розвідки, швидкості передачі даних, точності визначення координат і взаємодії між усіма підрозділами, залученими до захисту неба.
Українські військові вже мають досвід застосування інших перехоплювачів проти реактивних безпілотників. Зокрема, бійці Lasar's Group раніше повідомляли про знищення «Герані-5» за допомогою перехоплювача P1-SUN JetKiller, розробленого компанією SkyFall. Це свідчить про формування окремого напряму оборонних технологій, орієнтованого саме на швидкі повітряні цілі.
До посилення української протиповітряної оборони долучаються і міжнародні партнери. Зокрема, Німеччина планує передати Україні значну кількість перехоплювачів SPYS, призначених для боротьби з реактивними дронами. Поєднання іноземних рішень із власними розробками може допомогти створити гнучку систему, здатну реагувати на зміни в тактиці російських атак.
Український дрон-перехоплювач, який уже продемонстрував результативність над Києвом, є прикладом швидкої адаптації оборонної промисловості до нової загрози. Попереду ще випробування, технологічні доопрацювання та збільшення виробництва. Проте сам факт появи ефективного рішення за лічені тижні має важливе значення для захисту столиці та інших українських міст.
Розвиток таких систем також показує, як змінюється сучасна війна. Перевагу отримує сторона, яка швидше виявляє нову небезпеку, створює відповідну технологію та переводить її від дослідного зразка до масового застосування. Для України це означає постійну роботу над безпілотними платформами, засобами виявлення та автоматизованими системами управління, які допомагають зберігати життя людей і захищати критично важливі об’єкти.