Україна у 2026 році щомісяця бере в полон на 107 людей більше за Росію. За перші вісім місяців року різниця між кількістю полонених, яких захопили українські Сили оборони, та військовослужбовців ЗСУ, що потрапили в полон до російської армії, сягнула 858 осіб. Такі дані оприлюднили проєкт «Хочу жить» і Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими.
Йдеться не лише про окремі успішні операції на фронті, а про стійку тенденцію, яка зберігається протягом тривалого часу. Український обмінний фонд поповнюється швидше, ніж російський. Це має важливе значення для майбутніх обмінів, адже кожен полонений військовослужбовець противника може стати частиною переговорного процесу та сприяти поверненню додому українських захисників, цивільних заручників і незаконно утримуваних громадян.
Що показує статистика полонених
У Координаційному штабі наголошують, що перевага України за темпами поповнення обмінного фонду спостерігається ще із середини 2023 року. Відтоді українські підрозділи регулярно брали в полон більше російських військових, ніж окупаційні сили захоплювали українських бійців. У 2024 та 2025 роках ця тенденція не зникла, а продовжилася й у 2026 році.
За підсумками перших восьми місяців 2026 року різниця становить 858 людей. У середньому це на 107 полонених більше щомісяця на користь України. Водночас цей показник є усередненим: у різні періоди інтенсивність бойових дій, характер операцій і кількість випадків здачі в полон можуть відрізнятися. Однак загальна динаміка демонструє, що російська армія зазнає значних втрат і дедалі частіше стикається з випадками, коли її військовослужбовці обирають життя замість продовження участі у війні.
У штабі також звернули увагу на розрив між реальною ситуацією та заявами російської пропаганди. Російські медіа неодноразово поширювали неправдиві повідомлення про нібито величезну кількість українських військових у полоні. У 2023 році пропагандистські ресурси говорили про понад 20 тисяч українських захисників. На початку 2024 року російський президент володимир путін заявляв про співвідношення полонених на користь росії в масштабі один до десяти.
Проте фактичні дані, які використовуються для підготовки обмінів і роботи з родинами військовополонених, не підтверджують таких тверджень. Навпаки, статистика демонструє систематичне поповнення саме українського обмінного фонду. Це є одним із показників ситуації на полі бою, хоча самі цифри не можуть повністю описати перебіг бойових дій та ціну, яку платять військові з обох боків.
Чому російські військові здаються в полон
Основну роль у збільшенні українського обмінного фонду відіграють військовослужбовці Сил оборони, які проводять бойові операції, штурми та зачистки позицій противника. Захоплення військового живим часто потребує значно більшої обережності, ніж його знищення. Українські бійці ризикують власним життям, щоб зберегти життя полоненого, отримати важливу інформацію та створити можливість для подальшого обміну.
Для військових передбачені спеціальні грошові винагороди за взяття окупантів у полон. Така система має мотивувати підрозділи діяти максимально ефективно, але водночас не ставити під загрозу життя українських захисників. Полон є результатом конкретної бойової роботи, під час якої важливими залишаються дотримання правил поводження з військовополоненими, контроль ситуації та недопущення зайвих ризиків.
Ще одним чинником є діяльність проєкту «Хочу жить». Від вересня 2022 року ініціатива поширює серед російських військовослужбовців інформацію про можливість безпечно здатися в полон. Росіянам пояснюють, як встановити контакт, які дії необхідно виконати під час здачі та чого очікувати після припинення опору.
За час роботи проєкту його офіційний сайт відвідали понад 50 мільйонів користувачів. Більшість відвідувачів перебуває на території росії. Це свідчить про значний інтерес до інформації щодо здачі в полон, особливо серед військовослужбовців, їхніх родичів і людей, яких можуть примусово залучати до війни проти України.
Важливу роль відіграє і поширення відеоінтерв’ю з російськими полоненими. У таких матеріалах демонструють, що після здачі військовополонені отримують медичну допомогу, харчування та належне ставлення відповідно до міжнародних норм. Для російських військових це стає альтернативою загибелі на фронті або продовженню бойових дій у складних умовах.
Іноземці в російській армії
Росія продовжує залучати до війни проти України іноземних громадян. Йдеться про людей із країн, де через економічні труднощі або відсутність стабільної роботи військова служба може здаватися способом заробітку. Частину іноземців вербують обіцянками високих виплат, спрощеного отримання громадянства чи інших переваг. На практиці багато з них опиняються без належної підготовки безпосередньо на передовій.
За інформацією Координаційного штабу, раніше іноземці становили близько 7% від усіх військових, які потрапляли в український полон. Нині їхня частка зросла до 10%. Це свідчить про те, що російське командування дедалі активніше використовує іноземних найманців і завербованих громадян для поповнення своїх підрозділів.
Зростання частки іноземців створює для росії додаткові політичні та репутаційні проблеми. Кремль намагається представляти війну як внутрішню російську справу або боротьбу виключно за участю власних військових, однак присутність громадян інших держав демонструє масштаб кампанії з вербування. Для України це також означає необхідність враховувати різне походження полонених під час встановлення їхніх особистих даних і подальшої роботи з міжнародними структурами.
Кожен військовий противника, який добровільно припиняє опір, зменшує кількість людей, здатних воювати проти України. Водночас його перебування в українському полоні може стати підставою для повернення українського захисника або цивільного заручника. Саме тому обмінний фонд має не лише статистичне, а й безпосереднє гуманітарне значення.
Показник у 858 людей за вісім місяців 2026 року демонструє результат роботи українських військових, державних органів та інформаційних ініціатив. Він також спростовує російські заяви про нібито перевагу окупаційної армії за кількістю полонених. Україна продовжує фіксувати кожен випадок захоплення противника, дотримуватися норм поводження з військовополоненими та використовувати обмінний фонд для повернення своїх громадян.