Всеволод Чабанець
Україна підтверджує готовність до переговорів щодо припинення війни та наполягає на необхідності конкретних, перевірюваних домовленостей. Про це під час зустрічі з журналістами розповів речник Міністерства закордонних справ Георгій Тихий. За його словами, дипломатичний процес може відбуватися у різних форматах — від консультацій між представниками держав до безпосередньої зустрічі лідерів.
У Києві наголошують, що переговори не обов’язково мають одразу починатися на найвищому рівні. Підготовчі контакти можуть проходити за участю дипломатів, військових експертів, радників з питань безпеки та інших уповноважених представників. Водночас саме зустріч глав держав потенційно здатна забезпечити найвагоміший політичний результат, якщо сторони будуть готові перейти від загальних заяв до практичних рішень.
Україна відкрита до діалогу на будь-якому представницькому або технічному рівні, якщо він спрямований на досягнення реального припинення бойових дій, а не на затягування процесу чи створення ілюзії переговорів. Для української сторони принципово важливо, щоб домовленості були взаємними, зрозумілими та підлягали контролю.
Які сценарії припинення вогню розглядає Україна
У Міністерстві закордонних справ повідомили, що українська сторона опрацьовує одразу п’ять можливих форматів припинення вогню. Вони передбачають як повне припинення бойових дій, так і тимчасові або часткові обмеження на застосування зброї в окремих сферах. Кожен із варіантів має власні умови, механізми контролю та потенційні ризики.
Перший сценарій — повне та безумовне припинення вогню. Саме його Київ вважає основою для подальшого дипломатичного врегулювання. Йдеться про одночасне припинення ударів на всій лінії фронту, зупинку ракетних атак, використання безпілотників і артилерії. Такий режим може запрацювати одразу після того, як росія погодиться на дзеркальні зобов’язання. Україна заявляла про готовність до такого кроку ще під час консультацій у Джидді в березні 2025 року.
Другий сценарій передбачає часткове перемир’я на окремих ділянках фронту. Цей формат може бути використаний як проміжний етап, якщо сторонам поки що не вдасться домовитися про повну тишу. Наприклад, обмеження можуть стосуватися найбільш небезпечних напрямків, населених пунктів або зон, де зосереджена цивільна інфраструктура. Водночас такий підхід потребуватиме чітких координат, визначеного терміну дії та незалежного спостереження, адже будь-яка неоднозначність здатна призвести до нової ескалації.
Третій варіант — припинення ударів по енергетичній інфраструктурі. Його мета полягає у захисті електростанцій, підстанцій, газових об’єктів, тепломереж та інших систем, від яких залежить життя мільйонів людей. Окремі домовленості в цій сфері могли б зменшити гуманітарні наслідки війни, особливо в опалювальний сезон. Проте для ефективності такого режиму необхідно погодити перелік об’єктів, правила перевірки та відповідальність за порушення.
Четвертий сценарій стосується продовольчої безпеки та захисту цивільного судноплавства. Він може охоплювати обмеження атак на порти, зернові термінали, торговельні маршрути та інші об’єкти, пов’язані з постачанням продовольства. Особливе значення має безпека Чорного моря, оскільки стабільна робота морських коридорів впливає не лише на Україну, а й на міжнародні ринки. У цьому напрямку Київ координує позиції з партнерами, зокрема з Туреччиною та Єгиптом.
П’ятий формат може передбачати комплексне перемир’я з поетапним розширенням. Спочатку сторони могли б домовитися про припинення окремих типів атак, після чого — перейти до ширшого режиму тиші та повного припинення вогню. Така модель дає можливість перевірити готовність учасників виконувати домовленості, однак вона не повинна перетворитися на нескінченний процес без чіткої кінцевої мети. Для України важливо, щоб проміжні кроки вели до повного завершення бойових дій, а не закріплювали заморожений конфлікт.
Роль міжнародних партнерів у майбутніх домовленостях
Усі запропоновані формати потребують участі міжнародних посередників і механізмів контролю. Українська сторона розглядає дипломатичну взаємодію з державами, які можуть допомогти організувати переговори, забезпечити спостереження за виконанням домовленостей та оперативно реагувати на порушення. Серед можливих напрямків співпраці називають участь Туреччини, Єгипту, Сполучених Штатів та Індії.
Посередники можуть відігравати різні ролі. Одні держави здатні забезпечити майданчик для переговорів, інші — долучитися до моніторингу морських або гуманітарних домовленостей. Окремі партнери можуть допомогти з технічними засобами спостереження, обміном інформацією та організацією каналів зв’язку між сторонами. Водночас остаточні рішення мають ухвалювати безпосередні учасники війни, а будь-які домовленості повинні враховувати інтереси та безпеку України.
У Києві неодноразово підкреслювали, що саме по собі оголошення перемир’я не гарантує тривалого миру. Необхідні додаткові запобіжники, зокрема зрозумілий порядок фіксації порушень, визначені наслідки для того, хто не виконує взяті зобов’язання, а також гарантії недопущення використання паузи для перегрупування військ і накопичення озброєння.
Окрему увагу Україна приділяє гуманітарним питанням. Навіть обмежене перемир’я може створити умови для евакуації цивільних, ремонту критичної інфраструктури, розмінування окремих територій, обміну полоненими та повернення незаконно переміщених людей. Проте такі кроки мають бути частиною узгодженої політики, а не використовуватися для політичного тиску або пропаганди.
Георгій Тихий зазначив, що Україна готова працювати над рішеннями, які можуть привести до реального припинення війни. Водночас Київ очікує від росії не загальних заяв, а конкретної згоди на взаємне припинення вогню та готовності виконувати досягнуті домовленості. Саме тому дипломатичний процес має поєднувати політичні переговори, безпекові гарантії та постійний міжнародний контроль.
Таким чином, українська позиція передбачає кілька паралельних шляхів до зниження інтенсивності бойових дій. Найбільш бажаним залишається повне припинення вогню, але за відсутності готовності росії до такого кроку Київ готовий розглядати часткові та поетапні формати. Головною умовою для України залишається їхня реальність, взаємність і спрямованість на справедливе та стійке завершення війни.