Сергій Пономарьов
Ціни на продукти можуть зрости, якщо вартість дизельного пального й надалі залишатиметься високою. Для аграрного сектору паливо є не просто складовою транспортних витрат, а критично важливим ресурсом на кожному етапі виробництва. Дизель потрібен для роботи тракторів, сівалок, комбайнів, вантажівок, зерносушарок і частини генераторів. Тому будь-які різкі зміни на ринку нафтопродуктів зрештою можуть позначитися на вартості зерна, овочів, м’яса, молока та готових харчових товарів.
Найбільший ризик виникає в періоди посівної та жнив, коли попит на пальне зростає одночасно в багатьох господарствах. Якщо фермери змушені купувати дизель за ціною, яка істотно перевищує торішню, вони отримують кілька варіантів: підвищувати відпускну ціну продукції, скорочувати витрати на обробіток полів або зменшувати обсяги виробництва. Кожне з таких рішень здатне вплинути на кінцеву ціну продуктів у магазинах.
Як дизель впливає на собівартість продуктів
Пальне формує значну частину витрат сільськогосподарських підприємств. Під час підготовки ґрунту техніка може багато разів проходити одні й ті самі поля, а під час збирання врожаю комбайни та вантажні автомобілі працюють практично безперервно. Додаткове паливо необхідне для перевезення зерна до елеваторів, транспортування кормів і доставки продукції до переробних підприємств.
За оцінками учасників ринку, у деяких регіонах витрати фермерів на дизель можуть бути більш ніж на 50% вищими, ніж торік. Така різниця особливо болісна для невеликих господарств, які не мають достатніх запасів обігових коштів і не можуть заздалегідь закупити великі обсяги пального за вигіднішою ціною.
Зростання собівартості не обмежується безпосередньо полем. Після збирання врожаю зерно потрібно очистити, висушити, зберегти та перевезти. Кожна з цих операцій потребує енергії. Якщо дорожчають дизель, газ або електроенергія, збільшуються витрати елеваторів, складів, млинів, комбікормових заводів і підприємств харчової промисловості.
У результаті дорожчає не лише сировина. Виробники борошна, круп, хліба, олії, молочних продуктів і м’ясних товарів змушені враховувати підвищені витрати у своїх розрахунках. Частину подорожчання вони можуть тимчасово взяти на себе, щоб не втратити покупців. Проте за тривалого зростання цін на пальне такий підхід стає збитковим, і витрати поступово переносяться на оптових закупівельників та роздрібних споживачів.
Додатковий тиск створює логістика. Продукти можуть долати сотні або тисячі кілометрів від виробника до магазину. Подорожчання кожної поїздки збільшує витрати дистриб’юторів, складів і торговельних мереж. Найбільш помітним цей ефект може бути для свіжих овочів, фруктів, охолодженого м’яса та молочної продукції, які потребують швидкої доставки й спеціальних умов зберігання.
Чому може виникнути нова хвиля продовольчої інфляції
Високі ціни на дизель створюють ризик нової хвилі продовольчої інфляції. Її особливість полягає в тому, що паливо впливає на ціни не одноразово. Спочатку дорожчає виробництво, потім перевезення, переробка, зберігання і торгівля. На кожному етапі бізнес намагається компенсувати додаткові витрати, через що кінцева ціна може збільшуватися поступово.
Ситуація стає складнішою, якщо дорогий дизель поєднується з несприятливою погодою, неврожаєм, перебоями в постачанні або дефіцитом робочої сили. Тоді пропозиція продуктів скорочується, а попит залишається стабільним. За таких умов ціни можуть зростати швидше, ніж самі витрати на пальне.
Фермери також можуть переглядати структуру посівів. Якщо вирощування певної культури стає менш прибутковим через високу вартість пального, господарства здатні зменшити її площі та перейти на інші культури. У короткостроковій перспективі це може призвести до нерівномірної пропозиції на ринку й додаткових коливань цін.
Окремий ризик пов’язаний із тваринництвом. Дорожче пальне підвищує ціну кормів, їхнього перевезення та роботи обладнання на фермах. Через це збільшується собівартість молока, м’яса та яєць. Якщо підприємства не зможуть компенсувати витрати за рахунок продуктивності, вони можуть скорочувати поголів’я або зменшувати обсяги виробництва.
Для споживачів це означає можливе подорожчання базового продуктового кошика. Найшвидше на зміни зазвичай реагують товари з коротким терміном придатності та продукція, у вартості якої велика частка логістики. Водночас ціни на крупи, борошно й олію можуть змінюватися із затримкою, адже магазини та виробники певний час використовують запаси, придбані за старими умовами.
Експерти звертають увагу, що невизначеність щодо доступності енергетичних ресурсів на поточний і наступний виробничий сезон може змусити бізнес закладати додатковий запас у ціни. Підприємства прагнуть захиститися від можливого дефіциту, тому заздалегідь формують запаси або укладають контракти за вищими тарифами. Це також може підживлювати інфляційні очікування.
Які заходи можуть стримати зростання цін
Урядові рішення здатні частково послабити тиск на аграріїв і перевізників. Серед можливих заходів розглядають тимчасове зниження податків на пальне, адресні компенсації для фермерів, розширення державних резервів і спрощення імпорту дизельного пального. Проте жоден із цих кроків не гарантує швидкого та тривалого здешевлення нафтопродуктів, якщо на світовому ринку зберігається дефіцит.
Тимчасове використання пального з нижчим податковим навантаженням може зменшити витрати окремих категорій споживачів. Водночас ефект залежатиме від того, як швидко рішення буде реалізоване на практиці та чи дійде воно до фермерів і транспортних компаній. Якщо зниження податків не супроводжується контролем ланцюга постачання, частина вигоди може залишитися на проміжних етапах.
Ще одним інструментом є вивільнення нафти та дизельного пального з надзвичайних резервів. Такий крок може збільшити пропозицію на ринку та тимчасово послабити ціновий тиск. Однак резерви не є безмежними, а їхнє використання вирішує проблему лише на певний період. Для довгострокової стабільності потрібні надійні поставки, диверсифікація джерел енергії та достатні запаси.
Обмеження експорту дизельного пального також може мати суперечливі наслідки. Для внутрішнього ринку воно потенційно збільшує доступну пропозицію, але водночас здатне погіршити відносини з країнами, які залежать від імпорту. Крім того, учасники ринку можуть сприйняти такі кроки як сигнал про нестачу ресурсу, що посилить панічні настрої та коливання цін.
Для України важливе значення мають стабільна робота паливної логістики, захищені маршрути постачання та достатні резерви на період польових робіт. Аграрні підприємства можуть зменшувати ризики завдяки попередньому плануванню закупівель, модернізації техніки, використанню точного землеробства та оптимізації маршрутів. Проте такі інвестиції потребують часу й доступного фінансування.
У короткостроковій перспективі споживачам варто готуватися не обов’язково до різкого стрибка, а до поступового перегляду цін на окремі категорії товарів. Наскільки суттєвим буде подорожчання продуктів, залежатиме від тривалості паливної кризи, врожайності, валютних коливань, державної політики та здатності бізнесу стримувати витрати.
Якщо ціни на дизель стабілізуються, а поставки залишатимуться регулярними, виробники та торговельні мережі зможуть адаптуватися без масштабного підвищення вартості товарів. Якщо ж дороге пальне збережеться протягом кількох сезонів, воно може стати одним із головних чинників продовольчої інфляції. У такому разі зміни відчує весь ланцюг — від поля та ферми до полиці магазину й сімейного бюджету.