Сергій Пономарьов
Президент США Дональд Трамп розкритикував удари України по нафтопереробних заводах на території росії, назвавши такі атаки «ганьбою». Американський лідер також заявив, що йому складніше домовлятися з президентом України Володимиром Зеленським, ніж із російським правителем володимиром путіним. Ці слова одразу привернули увагу міжнародної спільноти, оскільки пролунали на тлі активних дискусій про можливе припинення війни та умови майбутніх переговорів.
Заява Трампа стала черговим сигналом про його критичне ставлення до окремих рішень українського військово-політичного керівництва. Водночас тема ударів по російських НПЗ залишається частиною ширшої стратегії України, спрямованої на послаблення паливної, логістичної та фінансової спроможності держави-агресора. Українська сторона неодноразово наголошувала, що російська нафтова інфраструктура безпосередньо пов’язана із забезпеченням війни проти України.
Що саме заявив Дональд Трамп
За словами американського президента, атаки на російські нафтопереробні підприємства нібито ускладнюють дипломатичні зусилля та віддаляють сторони від потенційної домовленості. Трамп фактично поставив під сумнів доцільність таких ударів у момент, коли Вашингтон намагається просувати власне бачення завершення війни. Він дав зрозуміти, що очікує від Києва більшої стриманості та готовності погоджувати військові рішення з політичними цілями.
Окремо Дональд Трамп порівняв переговори із Зеленським і путіним. Президент США заявив, що з українським колегою йому домовлятися складніше, ніж із російським лідером. Подібна оцінка викликала гостру реакцію, адже росія продовжує повномасштабну агресію проти України, а її керівництво несе відповідальність за численні воєнні злочини, руйнування цивільної інфраструктури та загибель мирного населення.
Критики такої риторики зауважують, що порівнювати Україну та Росію як рівнозначних учасників конфлікту некоректно. Україна захищається від збройного вторгнення, тоді як росія є державою, яка розпочала війну та системно атакує українські міста. Саме тому українські удари по об’єктах, пов’язаних із російською воєнною машиною, у Києві розглядають як елемент самооборони.
Чому Україна атакує російські НПЗ
Російські нафтопереробні заводи відіграють важливу роль у функціонуванні економіки та армії РФ. На таких підприємствах виробляють пальне, необхідне для роботи військової техніки, авіації, флоту та транспортної системи. Удари по НПЗ можуть призводити до скорочення обсягів переробки нафти, перебоїв із постачанням бензину й дизельного пального, а також до значних витрат на ремонт пошкодженого обладнання.
Для України це спосіб впливати на здатність росії вести затяжну війну. Коли російські підприємства змушені зупиняти окремі установки або переглядати виробничі плани, це створює додаткове навантаження на державний бюджет і паливний ринок. Крім того, атаки демонструють, що навіть віддалені від лінії фронту об’єкти росії не можуть вважатися повністю захищеними.
В українській логіці такі операції є відповіддю на регулярні російські удари по енергетичній системі України. Російські війська знищують електростанції, підстанції, газові об’єкти та іншу критичну інфраструктуру, намагаючись залишити українців без світла, тепла й води. Тому вимоги до Києва відмовитися від ударів по російських об’єктах без одночасного припинення атак РФ сприймаються як одностороннє обмеження для України.
Реакція Києва та можливі наслідки заяви
Заява Трампа може посилити напруження у відносинах між Вашингтоном і Києвом. Для української влади важливо зберегти підтримку США, зокрема військову, фінансову та дипломатичну. Водночас президент Зеленський не може ігнорувати питання захисту українських міст та пошуку способів зменшити військові можливості росії. Саме ця суперечність лежить в основі дискусії про удари по нафтопереробній галузі РФ.
Українська сторона може наголошувати, що будь-які розмови про припинення вогню мають стосуватися не лише дій Києва. Росія також повинна припинити ракетні та дронові атаки, відмовитися від ударів по цивільній інфраструктурі й продемонструвати реальну готовність до тривалого миру. Без таких кроків обмеження українських операцій у тилу агресора здатне створити для Москви додаткові переваги.
Політична критика Трампа на адресу Зеленського може бути пов’язана з його прагненням швидко досягти домовленості та продемонструвати виборцям результативність власної дипломатії. Однак швидке припинення бойових дій не обов’язково означає справедливий або стійкий мир. Якщо домовленості не передбачатимуть надійних гарантій безпеки для України, росія може використати паузу для відновлення сил і підготовки до нового наступу.
Порівняння переговорів із Зеленським і путіним також має важливий політичний контекст. Український президент змушений зважати на думку суспільства, військових і партнерів, а також захищати територіальну цілісність своєї держави. Російське керівництво, навпаки, може ухвалювати рішення в умовах значно більшої концентрації влади. Тому зовнішня «простота» переговорів із кремлем не свідчить про його конструктивність або готовність виконувати майбутні домовленості.
Удари України по НПЗ росії залишатимуться одним із найгостріших питань міжнародної політики. Для Києва це частина оборонної стратегії та спроба зменшити ресурси агресора. Для Вашингтона такі атаки можуть виглядати як перешкода дипломатичному процесу. Подальший розвиток ситуації залежатиме від того, чи зможуть США, Україна та європейські держави узгодити підхід, який одночасно підтримуватиме переговори, зберігатиме українську здатність до самооборони та не дозволятиме росії використовувати дипломатію для перегрупування.