Роксолана Мережко
Дрони докорінно змінили тактику війни на фронті та стали одним із головних чинників сучасних бойових дій. Про це в інтерв’ю розповів колишній головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський. За його словами, від початку повномасштабного вторгнення характер війни зазнав масштабної трансформації: безпілотні системи вплинули не лише на розвідку й ураження цілей, а й на організацію підрозділів, логістику, медичну евакуацію та управління військами.
Якщо у 2022 році дрони переважно використовувалися для коригування артилерійського вогню та спостереження, то згодом вони перетворилися на повноцінний інструмент ведення бойових дій. Сьогодні безпілотники виконують широкий спектр завдань: від пошуку позицій противника до знищення бронетехніки, складів, командних пунктів і важливих об’єктів у глибокому тилу. Водночас їхнє масове застосування змусило обидві сторони переглянути традиційні підходи до наступу й оборони.
Як дрони змінили війну на фронті
Сирський зазначив, що у проміжку між 2022 і 2026 роками саме технологічна складова стала сферою найбільших змін. На полі бою почали домінувати безпілотні літальні апарати, які використовують для повітряної розвідки, наведення вогню, атак FPV-дронами та ураження цілей на значній відстані. Окремий напрям становлять далекобійні безпілотні системи, здатні бити по об’єктах на відстані від 200–250 кілометрів до кількох тисяч кілометрів.
Завдяки цьому удари можуть завдаватися не лише безпосередньо на лінії зіткнення. Мішенями стають підприємства оборонної промисловості, логістичні вузли, паливні бази, склади боєприпасів, військові аеродроми та інші стратегічні об’єкти. Такі атаки мають на меті послабити економічний і військовий потенціал противника, ускладнити постачання та зменшити його можливості для проведення наступальних операцій.
Паралельно з розвитком дронів удосконалювалися засоби радіоелектронної боротьби. Військові підрозділи змушені постійно шукати способи протидії глушінню сигналів, перехопленню управління та навігаційним перешкодам. Саме тому сучасний безпілотник — це вже не просто апарат із камерою, а складна система, яка потребує захищеного зв’язку, підготовленого оператора, якісного програмного забезпечення та швидкої адаптації до умов на конкретній ділянці фронту.
Важливі зміни відбулися і в управлінні військами. Автоматизація штабних процесів дає змогу швидше збирати, обробляти та передавати інформацію. Штучний інтелект поступово застосовується для аналізу зображень, виявлення об’єктів, планування маршрутів і систематизації даних із різних джерел. Це скорочує час між виявленням цілі та її ураженням, що особливо важливо під час бойових дій.
Безпілотні технології змінили ситуацію і на морі. Українські надводні дрони стали важливим засобом атак на російські кораблі, портову інфраструктуру та військові об’єкти. Їхнє застосування змусило російський флот змінити тактику, обмежити перебування в окремих районах і частково перемістити кораблі із Севастополя до Новоросійська. Це свідчить про те, що відносно недорогі роботизовані платформи можуть впливати на дії значно дорожчих і складніших систем.
Роботизовані комплекси та тактика малих груп
Одним із найпомітніших наслідків поширення FPV-дронів стала відмова від надмірної концентрації особового складу й техніки. Великі скупчення військових, бронемашин або автомобілів швидко виявляються розвідувальними безпілотниками та стають цілями для ударних апаратів. Через це підрозділи дедалі частіше діють невеликими бойовими групами, які переміщуються приховано, використовують укриття й підтримують між собою постійний зв’язок.
Особливе значення мають FPV-дрони на оптоволоконному управлінні. На відміну від традиційних моделей, вони менш залежні від радіоканалів і здатні працювати в умовах активного застосування засобів електронної боротьби. Масове поширення таких систем із 2024 року стало одним із факторів, які кардинально змінили тактику на передовій. Тепер бронетехніка не може безпечно наближатися до позицій противника без комплексного прикриття, розвідки та протидії ворожим безпілотникам.
За словами Сирського, наземні роботизовані платформи вже виконують значну частину завдань із доставки боєприпасів, продуктів, води та іншого забезпечення. Вони також застосовуються для евакуації поранених із небезпечних ділянок. Використання таких машин дає змогу зменшити ризик для водіїв, санітарів та інших військовослужбовців, які раніше були змушені працювати під постійною загрозою артилерійських ударів і атак дронів.
Протягом останнього часу наземні роботизовані комплекси почали активніше використовувати і як бойові платформи. Вони можуть нести кулемети, гранатомети, засоби дистанційного мінування або вибухові заряди. Їхня перевага полягає у можливості діяти там, де присутність людини є надто небезпечною. Водночас такі системи поки що мають обмеження, пов’язані з прохідністю, дальністю зв’язку, автономністю та складністю обслуговування.
Розвиток безпілотних сил відображається і в організаційній структурі Збройних сил. Якщо раніше дрони були переважно засобом окремих розвідувальних або артилерійських підрозділів, то згодом у бригадах почали створювати спеціалізовані роти та батальйони безпілотних систем. Надалі з’являються окремі полки й бригади, які зосереджуються на розвідці, ударних операціях, застосуванні наземних роботів та управлінні повітряними комплексами.
Втрати, ефективність ударів і майбутнє технологій
Колишній головнокомандувач наголосив, що основна частина втрат на сучасному полі бою припадає на застосування безпілотників. Йдеться про дрони зі скиданнями, FPV-камікадзе, розвідувальні апарати, які коригують артилерію, а також далекобійні системи. За його оцінкою, українські підрозділи у низці напрямів випереджають противника за кількістю та якістю безпілотних засобів.
Застосування дронів дає змогу точніше уражати цілі та одночасно знижувати ризики для особового складу. Оператор може працювати на значній відстані від передової, а командир отримує відеопідтвердження ситуації в реальному часі. Це підвищує ефективність розвідки й допомагає швидше ухвалювати рішення. Водночас війна безпілотників не означає повної відмови від артилерії, бронетехніки чи піхоти. Найкращий результат дає поєднання різних засобів у межах єдиної системи.
За словами Сирського, середнє співвідношення втрат може становити один до шести, а за кількістю загиблих — один до десяти й більше. Водночас такі показники залежать від конкретної ділянки фронту, інтенсивності бойових дій, рівня підготовки підрозділів, наявності боєприпасів і здатності сторін протидіяти безпілотним системам. Дрони не скасовують небезпеку війни, але суттєво змінюють спосіб її ведення та дають можливість завдавати ударів із більшою точністю.
Активна лінія фронту простягається більш ніж на 1250 кілометрів, тому повністю перекрити всі ділянки великими силами неможливо. Навіть за значної переваги в чисельності сторона не може однаково щільно контролювати всю територію. Через це позиції часто утримують невеликі, розосереджені групи військовослужбовців. Вони мають підтримувати вогневий і зоровий контакт, використовувати укриття та постійно враховувати загрозу спостереження з повітря.
Повна заміна піхоти роботами найближчим часом залишається нереалістичною. Людина все ще необхідна для ухвалення складних рішень, контролю місцевості, облаштування позицій і дій у непередбачуваних умовах. Проте в майбутньому військові дедалі частіше працюватимуть разом із роботизованими комплексами. Йдеться про гуманоїдних роботів, автономні транспортні платформи, системи дистанційного розмінування та екзоскелети, які допомагатимуть переносити вантажі й захищатимуть бійців.
Дрони вже стали невід’ємною частиною війни на фронті. Вони впливають на тактику наступу й оборони, змінюють роботу штабів, підвищують точність ударів і зменшують потребу ризикувати життям військовослужбовців під час логістичних та евакуаційних завдань. Подальший розвиток безпілотних систем, штучного інтелекту та наземної робототехніки, ймовірно, визначатиме характер бойових дій у найближчі роки.