Пономарьова Мар'яна
Полковник запасу ЗСУ, льотчик-інструктор і військовий експерт Роман Світан пояснив, якою може бути відповідь України на російські удари по критичній та цивільній інфраструктурі. За його словами, йдеться не лише про демонстративну реакцію, а про системний підхід, який має впливати на здатність росії продовжувати атаки.
Експерт вважає, що російські удари по українських об’єктах не повинні залишатися без наслідків для агресора. Водночас характер відповіді, на його думку, має визначатися військовою доцільністю, можливостями української зброї та необхідністю зменшити потенціал російської воєнної машини.
Дзеркальна відповідь має стримувати нові атаки
Роман Світан назвав дзеркальні удари одним із найбільш зрозумілих для росії способів стримування. Якщо російські війська намагаються вивести з ладу українські енергетичні, логістичні, цифрові чи промислові об’єкти, Україна, за його оцінкою, повинна демонструвати, що подібна тактика матиме для агресора відчутну ціну.
На думку військового експерта, відповідь має бути не символічною, а такою, що безпосередньо впливає на подальші рішення російського командування. Тоді кожна нова атака по Україні змушуватиме кремль враховувати ризик втрати власних ресурсів та об’єктів, важливих для функціонування економіки.
Світан звернув увагу на ситуації, коли після атак по українській цифровій або поштовій інфраструктурі під удар потрапляли об’єкти, пов’язані з російською логістикою та комерційною діяльністю. Такий підхід він називає дзеркальним: агресор має розуміти, що удари по цивільних системах України не дадуть йому односторонньої переваги.
Окремо експерт згадав дата-центри. Російська територія має значні масштаби, а кількість об’єктів, які забезпечують роботу цифрових сервісів, банківських систем, торгівлі та державних структур, є великою. Через це Москва не може повністю захистити всі такі центри від можливих атак.
Водночас українська інфраструктура, за словами Світана, часто має резервні рішення. Перемикання на дублюючі потужності та розподілені системи може дозволяти продовжувати роботу навіть після пошкодження окремих об’єктів. Саме тому удар по одному українському дата-центру не обов’язково призводить до тривалого паралічу всієї системи.
Це не означає, що атаки по цифровій інфраструктурі не створюють проблем. Вони можуть спричиняти перебої, втрати даних, додаткові витрати на відновлення та навантаження на резервні канали. Однак у стратегічному сенсі росія також ризикує отримати дзеркальні наслідки, причому на значно більшій території.
Чому Москва може стати важливою ціллю
За оцінкою Романа Світана, удари по об’єктах у Москві можуть мати особливий психологічний та організаційний ефект для російської влади. Столиця є центром ухвалення рішень, фінансових операцій, управління великими державними системами та роботи ключових компаній.
Експерт зазначає, що безпілотники мають певні обмеження під час спроб досягти віддалених цілей. Їхнє використання залежить від дальності польоту, маршруту, протидії російської протиповітряної оборони та інших чинників. Водночас поява далекобійних засобів ураження могла б змінити підхід до вибору цілей.
Світан вважає, що за наявності відповідних можливостей Україна могла б розглядати московські дата-центри та інші об’єкти цифрової інфраструктури як пріоритетні цілі у відповідь на російські атаки. Він підкреслює: логіка має полягати не в ударах заради самого факту удару, а у створенні для агресора таких ризиків, які змушуватимуть його змінювати тактику.
У цьому контексті військовий експерт говорить про асиметричну відповідь. Росія має значно більші територіальні ресурси, але водночас її критично важливі системи можуть бути зосереджені у великих містах та промислових центрах. Пошкодження окремих вузлів здатне створювати перебої у роботі цілих мереж.
На думку Світана, принцип відповіді має бути зрозумілим: кожен масований удар по Україні повинен підвищувати ризик для російських об’єктів, які забезпечують роботу держави, армії та економіки. Саме так, вважає він, можна домагатися стримування, не дозволяючи росії сприймати українську територію як безпечний простір для атак.
Нафтова галузь залишається вразливою
Ще одним напрямком, який експерт назвав важливим для ударів безпілотниками, є російська нафтова промисловість. Йдеться про нафтопереробні заводи, насосні комплекси, диспетчерські станції, трубопровідну інфраструктуру та об’єкти зберігання пального.
Російська економіка значною мірою залежить від видобутку, переробки та експорту енергоносіїв. Тому навіть пошкодження окремих установок може позначатися на виробничому циклі, транспортуванні пального та здатності забезпечувати армію необхідними ресурсами.
Світан пояснює, що для ураження промислового об’єкта не завжди потрібен великий боєзаряд. Нафтова галузь працює з легкозаймистими матеріалами, а технологічні установки мають складну структуру. Пошкодження одного вузла може спричинити зупинку частини виробництва, пожежу або необхідність тривалого ремонту.
Саме тому нафтові об’єкти, за словами експерта, залишаються вразливими цілями для далекобійних безпілотників. Удари по них можуть впливати не лише на окремий завод, а й на ширші ланцюги постачання. Якщо підприємство втрачає можливість працювати у звичному режимі, це створює додаткове навантаження на інші заводи та транспортну систему.
Серед об’єктів, які вже ставали мішенями атак, називалися лінійно-виробничі та диспетчерські станції нафтопроводів і продуктопроводів, а також великі нафтопереробні підприємства. Удари по таких об’єктах мають для росії економічне значення, оскільки скорочують можливості переробки сировини та переміщення готової продукції.
Важливим наслідком атак по нафтовій інфраструктурі може бути зниження доходів російського бюджету. Якщо нафтопродукти виробляються у менших обсягах або транспортуються з перебоями, агресор втрачає частину ресурсів, які може спрямовувати на закупівлю озброєння, оплату військових контрактів і ведення бойових дій.
Однак ефективність такої стратегії залежить від регулярності ударів, точності ураження, здатності обходити російську протиповітряну оборону та швидкості відновлення пошкоджених підприємств. Поодинокі атаки можуть створити тимчасові труднощі, тоді як системний тиск здатен формувати довгострокові проблеми для всієї галузі.
Таким чином, відповідь України на російські атаки може поєднувати кілька напрямків: дзеркальні удари по цифровій та логістичній інфраструктурі, тиск на нафтову промисловість і ураження об’єктів, які мають важливе значення для управління державою. Роман Світан наголошує, що головна мета таких дій — не помста, а зменшення можливостей росії вести війну та примус її керівництва враховувати наслідки кожного нового удару по Україні.