Пономарьова Мар'яна
Переговори між США та росією щодо війни в Україні можуть бути пов’язані з потенційною угодою про продаж міжнародних активів російської нафтової компанії «Лукойл». За даними американських журналістів, обговорення цього питання відбувається паралельно з дипломатичними контактами Вашингтона і Москви, а до процесу залучені спецпредставники президента США Стів Віткофф та Джаред Кушнер.
Йдеться не лише про окремі нафтові об’єкти, а про масштабний пакет активів «Лукойлу», розташованих у різних країнах. Потенційна угода може мати значний вплив не тільки на російський енергетичний сектор, а й на міжнародний нафтовий ринок, санкційну політику США та подальші відносини між Вашингтоном і Москвою.
Які активи «Лукойлу» можуть продати
До переліку активів, які розглядаються в межах можливої угоди, входять нафтові родовища в Камеруні, нафтопереробні підприємства в Європі, а також широка мережа автозаправних станцій у різних частинах світу. Частина цих об’єктів має стратегічне значення для регіональних ринків, оскільки забезпечує видобуток, переробку та реалізацію нафтопродуктів.
Продаж закордонних активів став актуальним після запровадження Сполученими Штатами санкцій проти найбільших російських нафтових компаній. Обмеження ускладнили роботу підприємств, пов’язаних із «Лукойлом», а також створили для потенційних покупців додаткові юридичні та фінансові ризики. Водночас дозвіл американської влади на проведення операції міг би розблокувати частину активів і зробити їх значно привабливішими для інвесторів.
Серед можливих покупців називають американського інвестора Тодда Боелі, дві близькосхідні групи, які раніше мали ділові зв’язки з Джаредом Кушнером або родиною Стіва Віткоффа, а також один із підрозділів уряду США. Остаточна структура угоди, її учасники та вартість активів, за наявною інформацією, ще не визначені.
Для потенційних інвесторів головна перевага полягає в можливості придбати активи зі значним дисконтом і водночас домогтися зняття або пом’якшення санкційних обмежень. Якщо Вашингтон схвалить продаж, об’єкти «Лукойлу» можуть швидко зрости в ціні, адже їхня діяльність стане менш залежною від санкційних винятків та тимчасових дозволів.
Окремі положення можливої угоди можуть стосуватися не тільки формального переходу права власності. Ймовірно, сторони мають узгодити питання фінансування, управління підприємствами, розрахунків, страхування та подальшої роботи з російськими контрагентами. Саме ці деталі можуть стати найскладнішою частиною переговорів.
Як нафтова угода пов’язана з переговорами щодо України
За повідомленнями американської преси, російський лідер володимир путін особисто порушував тему продажу активів під час зустрічі зі Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером у Кремлі 5 вересня. За словами джерела журналістів, Москва розглядає потенційну операцію як спосіб продемонструвати російському суспільству, що співпраця з американським бізнесом все ще можлива.
Для кремля така домовленість могла б стати важливим політичним сигналом. Російська влада прагне показати, що санкції не перекрили всі канали взаємодії із Заходом, а американські компанії та інвестори нібито готові повертатися до роботи з російськими активами. Водночас сама можливість угоди могла б використовуватися Москвою як аргумент під час ширших переговорів про майбутнє економічних і політичних відносин.
Американська сторона, за даними співрозмовників журналістів, погодилася працювати над питанням продажу. Серед можливих мотивів називають прагнення налагодити відносини з Москвою, створити додатковий канал для дипломатичного діалогу та вплинути на ситуацію на світовому енергетичному ринку. Вашингтон також може розглядати угоду як інструмент для потенційного зниження цін на нафту та пальне.
Однак зв’язок між нафтовою операцією та переговорами щодо України створює чимало запитань. Зокрема, незрозуміло, чи може передача російських активів американським або міжнародним покупцям бути частиною ширшого пакета домовленостей щодо припинення бойових дій. Також залишається відкритим питання, чи готова Москва робити реальні поступки в обмін на економічні послаблення.
Енергетична угода сама по собі не означає досягнення миру або припинення війни. Вона може бути лише одним із напрямів переговорів, який сторони використовують для перевірки готовності одна одної до компромісів. Для України принципово важливо, щоб будь-які економічні домовленості не відбувалися за рахунок її безпеки, територіальної цілісності та права самостійно визначати умови завершення війни.
Можливий продаж активів також може вплинути на дискусію про санкції. Якщо Сполучені Штати дозволять провести угоду, це стане прецедентом для інших російських компаній, які намагаються позбутися закордонних активів або передати їх новим власникам. Водночас надто м’який підхід може викликати критику з боку союзників Вашингтона, які вважають санкції одним із головних інструментів тиску на кремль.
Конфлікт інтересів і політичні ризики
Окрему увагу в цій історії привертають можливі конфлікти інтересів. Дональд Трамп ще раніше публічно просував ідею відновлення ділових контактів із росією. На цьому тлі журналісти звернули увагу, що один із можливих інвесторів у придбання активів «Лукойлу» є співвласником криптовалютної компанії World Liberty Financial, яку свого часу співзаснував Стів Віткофф.
Такий зв’язок може стати предметом розслідувань і політичних суперечок у США. Навіть якщо всі дії учасників відповідатимуть законодавству, поєднання державних переговорів, санкційних рішень і приватних фінансових інтересів здатне викликати сумніви щодо неупередженості процесу. Особливо гостро це питання звучатиме в разі, якщо покупці отримають доступ до активів за умовами, недоступними для інших інвесторів.
У жовтні 2025 року Сполучені Штати запровадили нові санкції проти «Роснефти» та «Лукойлу». Водночас американська влада неодноразово продовжувала терміни, протягом яких компанії та потенційні покупці могли завершити продаж їхніх закордонних активів. Такі винятки пояснювалися необхідністю упорядкованого виходу з російського бізнесу та запобіганням різким перебоям на енергетичних ринках.
Продовження дедлайнів свідчить про складність ситуації. Вашингтон намагається зберегти санкційний тиск на Росію, але водночас не хоче допустити різкого скорочення постачання нафти та нафтопродуктів. Для європейських країн питання особливо чутливе, оскільки окремі підприємства та автозаправні мережі «Лукойлу» продовжують відігравати помітну роль у забезпеченні споживачів.
На тлі обговорення нафтової угоди представники США та росії продовжують контакти з інших питань. Зустрічі за участю посланця путіна Кирила Дмитрієва та американських представників розглядаються як частина ширшого дипломатичного процесу. Західні медіа також повідомляли про можливість тристоронньої зустрічі за участю України, США та росії, де могли б обговорюватися питання енергетичного перемир’я.
Втім, перспективи такої зустрічі та її можливі результати залишаються невизначеними. Будь-які домовленості про енергетику потребуватимуть чітких гарантій виконання, механізмів контролю та розуміння того, як вони узгоджуватимуться з основними переговорами щодо завершення війни. Без цього економічні рішення можуть перетворитися на тимчасову паузу, яка не усуне головних причин конфлікту.
Потенційний продаж активів «Лукойлу» демонструє, наскільки тісно сьогодні переплітаються геополітика, енергетика та приватний бізнес. Для США це можливість вплинути на ринок і перевірити готовність росії до співпраці. Для Москви — шанс домогтися послаблення санкцій та політичного сигналу про повернення до міжнародної торгівлі. Для України ж головним критерієм будь-якої такої домовленості залишатиметься її вплив на безпеку, санкційний тиск і перспективи справедливого завершення війни.