Сергій Пономарьов
Штучний інтелект поступово змінює не лише музичну індустрію, а й способи ведення інформаційної війни. Російські пропагандисти використовують генеративні сервіси для створення пісень, які виправдовують повномасштабне вторгнення в Україну, романтизують образ окупанта та поширюють ворожі наративи серед слухачів. Такі композиції з’являються на популярних стримінгових платформах і можуть виглядати як звичайні музичні релізи, хоча за ними часто немає повноцінної творчої команди, живих виконавців або традиційного продюсерського процесу.
Йдеться про нову форму ШІ-пропаганди, у якій музика стає інструментом масового впливу. На відміну від звичайних агітаційних роликів, пісні легше інтегруються у повсякденне життя: їх можна слухати під час роботи, додавати до плейлистів, використовувати у відео та поширювати в соціальних мережах. Саме ця непомітність робить подібний контент особливо небезпечним.
Цифровий конвеєр пропаганди
Спеціалісти музичних каталогів фіксують різноманітний репертуар: від сентиментальних балад до важкого треш-металу. Такі композиції активно поширюють на світових стримінгових майданчиках, зокрема Spotify, Apple Music, YouTube та Deezer. Значну частину треків створюють за допомогою генеративних музичних сервісів, які здатні за кілька хвилин сформувати мелодію, вокал, аранжування та текст у заданому стилі.
Українська неприбуткова організація Terrecon дослідила цей феномен і каталогізувала 981 пісню зі згенерованою росією воєнною пропагандою. Більшість таких треків з’явилася після 2024 року, коли інструменти на основі штучного інтелекту стали доступнішими для широкої аудиторії. Серед платформ, які використовують для створення музики, дослідники називають Suno, Udio, Google Flow Music і Mureka.
Раніше для запису пісні потрібні були автор тексту, композитор, вокаліст, аранжувальник, студія та фахівці з обробки звуку. Тепер користувач може ввести кілька речень із побажаннями щодо тематики й жанру, після чого система створить готову композицію. За словами співзасновниці Terrecon Дар’ї Вербицької, генератори штучного інтелекту роблять виробництво пропагандистської музики швидшим, дешевшим і масштабованішим.
Це означає, що російські мережі можуть випускати десятки або навіть сотні треків із подібними меседжами, змінюючи лише стиль, темп і вокальну подачу. Один і той самий наратив можна оформити як патріотичну баладу, марш, рок-композицію або агресивний метал. Такий підхід дозволяє звертатися до різних аудиторій і створювати ілюзію широкої підтримки війни у музичному середовищі.
Від рок-оди до романтизації окупантів
Згенеровані пісні здебільшого виправдовують вторгнення 2022 року, описують фронт як героїчне випробування та містять образливі висловлювання на адресу українців. У текстах повторюються мотиви помсти, «захисту батьківщини», сакралізації російської армії та заперечення права України на незалежність. Водночас реальні наслідки війни, зокрема загибель цивільних, руйнування міст і примусове переміщення людей, або замовчуються, або подаються як необхідна жертва.
Одним із помітних прикладів стала рок-ода артилерійським системам «Краснополь» і «Гвоздика». Композиція за два роки зібрала понад два мільйони переглядів на YouTube. Її оприлюднив користувач Сергій Васєйкін із селища поблизу Тюмені. Інша поширена пісня під назвою «Донька солдата» романтизує втрати російських військових і перетворює загибель учасників агресії на сентиментальну історію про жертовність.
Подібний контент часто маскується під «народну творчість» або особисту позицію окремого автора. Однак масовість релізів, схожість текстів і повторювані формулювання свідчать про системний характер явища. У багатьох випадках композиції супроводжують зображення військової техніки, символіку російської армії та відео з фронту. Музика таким чином стає звуковим оформленням пропагандистського відеоконтенту.
Окрему роль відіграє романтизація окупантів. У піснях російських військових зображують мужніми героями, які нібито виконують почесну місію. Насильство подається як доказ сили, а злочини проти цивільного населення зникають із сюжету. Для молодої аудиторії така подача може формувати викривлене уявлення про війну, де агресія перетворюється на елемент популярної культури.
Кремль та пов’язані з ним структури сприяють виробництву такого контенту. Представники московського Інституту розвитку інтернету заявляли про підтримку сотень мистецьких проєктів, присвячених війні. Фінансування фільмів, серіалів, музики й цифрових кампаній створює сприятливе середовище для поширення потрібних державі повідомлень. ШІ допомагає наповнювати це середовище значно швидше, ніж традиційні методи виробництва контенту.
Проблема модерації та симуляція патріотизму
Стримінгові платформи стикаються із серйозними труднощами під час модерації згенерованої музики. Автоматизовані системи часто реагують лише на окремі заборонені слова, але не розуміють загального сенсу композиції. Якщо текст не містить прямого заклику до насильства, пісня може пройти перевірку, навіть коли вона виправдовує агресію, принижує українців або прославляє воєнні злочини.
Додаткову проблему створює відсутність прозорої інформації про авторство. Користувачі не завжди можуть зрозуміти, чи слухають вони пісню реального виконавця, чи продукт нейромережі. Назви гуртів, обкладинки та біографії можуть бути вигаданими, а музичні акаунти створюють враження справжньої творчої діяльності. У результаті слухач стикається не з очевидною агітацією, а з симуляцією патріотичної музичної сцени.
У вересні 2026 року Spotify запровадив маркування для музики, створеної штучним інтелектом, і припинив рекомендувати частину такого контенту. Однак одного маркування недостатньо. Платформам необхідно враховувати не лише спосіб створення композиції, а й її зміст, походження, мережу поширення та зв’язок із координованими пропагандистськими кампаніями.
Фахівці наголошують, що окремий згенерований трек може не мати значного впливу. Небезпека виникає тоді, коли сотні композицій одночасно потрапляють у рекомендації, короткі відео та тематичні плейлисти. Навіть якщо користувач не сприймає текст буквально, регулярне повторення однакових образів поступово нормалізує агресію, знецінює жертви та створює хибне відчуття масової підтримки війни.
Протидія ШІ-пропаганді потребує поєднання технологічних і редакційних рішень. Платформи мають запроваджувати чітке позначення синтетичного контенту, перевіряти підозрілі серії релізів і швидше реагувати на скоординоване поширення ворожих наративів. Водночас слухачам важливо зберігати критичність: перевіряти походження композицій, звертати увагу на повторювані формулювання та не плутати велику кількість прослуховувань із реальною суспільною підтримкою.
Згенеровані пісні є лише «штучним симулятором воєнної музики», проте вони формують небезпечний масовий фон у цифровому просторі. Росія використовує швидкість і дешевизну нейромереж для масштабування пропаганди, а стримінгові сервіси поки що не завжди встигають адаптувати правила модерації до нової реальності. Тому музичні платформи стають не тільки майданчиками для розваг, а й важливим полем інформаційної безпеки.