Роксолана Мережко
Крихке перемир’я у війні росії проти України не означає автоматичного завершення ракетних і дронових атак. Для кремля будь-які домовленості є не стільки проявом доброї волі, скільки інструментом, який застосовують тоді, коли він відповідає поточним інтересам російського керівництва. Саме тому головне питання полягає не лише в тому, чи буде оголошена пауза, а й у тому, що може реально зупинити Владіміра путіна від нових ударів.
Військовий оглядач з Ізраїлю Давид Шарп вважає, що росія здатна дотримуватися домовленостей лише за умови, якщо порушення матиме для неї відчутну ціну. Дипломатичні заяви, політичний тиск і міжнародні заклики можуть впливати на ситуацію, однак самі по собі не гарантують тривалого припинення вогню. Для російського керівництва вирішальним залишається питання вигоди та можливих наслідків.
Що може стримати Росію від нових ударів
За словами аналітика, Москва буде оцінювати перемир’я прагматично. Якщо кремль вирішить, що дотримання домовленостей допоможе досягти політичних, військових або економічних цілей, пауза може зберігатися. Якщо ж російське керівництво побачить перевагу в продовженні атак, воно може спробувати знайти привід для їх поновлення.
Одним із ключових чинників стримування є здатність України завдавати росії відчутних збитків. Йдеться про ураження військових об’єктів, логістичних вузлів, підприємств оборонної промисловості, складів, командних пунктів та енергетичної інфраструктури, яку Москва використовує для підтримки війни. Коли російське керівництво розуміє, що будь-яка атака може спричинити відповідь, воно змушене враховувати цей ризик під час ухвалення рішень.
Сила домовленостей залежить від здатності сторін забезпечити їх виконання. Якщо одна зі сторін не має інструментів впливу на порушника, перемир’я може перетворитися лише на декларацію. Саме тому українські далекобійні можливості, протиповітряна оборона, розвідка та виробництво власної зброї мають не тільки військове, а й дипломатичне значення.
Подібна логіка вже проявлялася під час попередніх домовленостей. Росія погоджувалася на окремі обмеження не лише через переговори, а й через розуміння потенційних втрат. Москва могла використовувати паузи для пропаганди або маневрів, але водночас зважала на те, наскільки дорого обійдеться порушення умов.
Важливим фактором залишаються також санкції та міжнародний тиск. Проте вони працюють ефективніше тоді, коли є частиною ширшої стратегії, що поєднує політичні, економічні та військові інструменти. Якщо кремль не бачить швидких наслідків за свої дії, одних попереджень може бути недостатньо.
Чи може путін використати перемир’я для нових атак
Будь-яка пауза у бойових діях створює ризик, що росія спробує використати її для накопичення ракет, поповнення запасів дронів, відновлення техніки та перегрупування підрозділів. Окрему загрозу становить підготовка нових ударів по енергетичній системі України. У такому разі перемир’я може стати для кремля не кроком до миру, а способом виграти час.
Водночас Давид Шарп наголошує, що росії не обов’язково потрібна тривала перерва для підготовки атак. Російські війська можуть завдавати ударів по електростанціях, підстанціях, газових об’єктах та іншій критичній інфраструктурі фактично у будь-який момент. Тому сама поява паузи не означає, що після неї російська армія автоматично стане сильнішою або матиме принципово нові можливості.
Небезпека полягає в іншому: за час відносного затишшя суспільство може втратити пильність, а партнери України – зменшити темпи військової допомоги. Росія, навпаки, здатна використати цей період для виробництва боєприпасів, пошуку компонентів за кордоном і вдосконалення тактики застосування безпілотників. Саме тому перемир’я не повинно означати послаблення оборони.
Україна має розглядати будь-яку домовленість як час для зміцнення власних позицій. Потрібно нарощувати виробництво ракет і дронів, посилювати захист енергетики, розосереджувати важливі об’єкти та розвивати системи виявлення повітряних цілей. Чим краще країна готова до можливого порушення перемир’я, тим менше шансів у росії перетворити паузу на односторонню перевагу.
Окреме значення має стійкість енергетичної системи. Російські удари по генерації та мережах спрямовані не лише на знищення інфраструктури, а й на виснаження українського суспільства. Кремль прагне створити дефіцит електроенергії, тепла та води, щоб посилити внутрішній тиск і змусити Україну погоджуватися на невигідні умови. Тому захист енергетики є складовою загальної безпеки, а не другорядним завданням.
Чому оголошення перемир’я ще не гарантує миру
Перспективи домовленостей залежатимуть від того, наскільки чіткими будуть їхні умови. Важливо визначити, які саме об’єкти не можна атакувати, як фіксуватимуть порушення, хто перевірятиме виконання домовленостей і якою буде відповідь на навмисний удар. Якщо ці питання залишаться без конкретних відповідей, кожна сторона зможе трактувати паузу по-своєму.
Досвід війни показує, що російська сторона часто використовує неоднозначність як інструмент тиску. Спочатку Москва може публічно підтримати припинення вогню, а потім звинуватити Україну в його зриві, посилаючись на вигадані або незначні інциденти. Паралельно росія може продовжувати удари по інфраструктурі, називаючи їх відповіддю або «вимушеним кроком».
Показовим є те, що навіть у періоди заявлених обмежень російські війська продовжували атакувати українські об’єкти. Зокрема, удари по енергетичній інфраструктурі Харкова та інших регіонів демонстрували: слова про перемир’я можуть розходитися з реальними діями. Якщо домовленості не супроводжуються механізмами контролю та покарання, вони залишаються вразливими до маніпуляцій.
Зупинити путіна може не сама угода, а поєднання сили, готовності до відповіді та неминучих наслідків за порушення. кремль має розуміти, що нові удари не дадуть йому безкарної переваги, а навпаки – призведуть до втрат, посилення санкцій і погіршення стратегічного становища росії.
Тому Україні важливо використовувати перемир’я не для ілюзії безпеки, а для підготовки до будь-якого сценарію. Потрібно одночасно підтримувати дипломатичні зусилля, зміцнювати оборону, розвивати власне виробництво зброї та переконувати партнерів не послаблювати тиск на Москву. Лише тоді пауза може стати кроком до більш стабільного припинення вогню, а не короткою перервою перед новою хвилею російських атак.