Пономарьова Мар'яна
Росія дедалі активніше залучає до війни проти України громадян інших держав. Іноземців вербують через обіцянки високих виплат, спрощеного отримання російського громадянства, працевлаштування або вирішення фінансових проблем. Частина таких людей погоджується на контракт, не усвідомлюючи реальних умов служби та масштабів бойових дій. Інші можуть ставати жертвами обману, тиску або діяльності міжнародних вербувальних мереж.
За даними міжнародного звіту Координаційного штабу за вересень 2026 року, від початку повномасштабного вторгнення росія залучила до своїх збройних сил майже 29 тисяч іноземних рекрутів із понад 55 країн. Водночас частка іноземців серед військовополонених, яких утримує Україна, зросла приблизно до 10 відсотків. Це свідчить про те, що російська армія використовує громадян інших держав як додатковий ресурс для поповнення особового складу.
Росія вербує іноземців: кого Україна бере в полон, крім росіян
Серед іноземців, які опинилися у складі російських підрозділів, є громадяни Монголії, Китаю, Непалу, Словаччини, Куби, Таджикистану, Панами, Колумбії та інших країн. Їхні історії відрізняються, однак у багатьох випадках простежується схожа схема: спочатку людині пропонують вигідний контракт і безпечну роботу, а після прибуття до росії змушують проходити військову підготовку та відправляють у зону бойових дій.
Іноземні військовополонені в Україні часто розповідають, що не мали повного уявлення про майбутню службу. Деякі з них не володіють російською мовою, не розуміють наказів командирів і не можуть самостійно захистити свої права. Водночас російське командування може використовувати мовний бар’єр, щоб приховувати справжні умови контракту та обмежувати доступ новобранців до допомоги.
Окрему увагу привертає діяльність проєкту «Хочу жити», який публікує верифіковані профілі іноземних військовополонених. Така робота має допомогти встановити особи полонених, привернути увагу урядів відповідних країн і спонукати їх до дипломатичних дій. Для родин це також можливість отримати інформацію про зниклих або тих, хто міг опинитися на війні проти України.
Залучення іноземців дає кремлю змогу приховувати масштаби власних втрат і створювати ілюзію поповнення армії без відкритої мобілізації. Для російського керівництва такі рекрути є витратним матеріалом, незалежно від їхнього громадянства. Потрапивши на передову, іноземці часто опиняються в найнебезпечніших умовах і мають обмежені можливості для відмови від участі в бойових діях.
Як працюють російські вербувальні мережі
Російські вербувальні мережі діють у різних регіонах світу. У звіті згадуються, зокрема, Колумбія, Кенія, Ефіопія, Ірак і Нігерія. Пошук кандидатів може відбуватися через соціальні мережі, посередників, оголошення про роботу, приватні агентства або знайомих, які вже погодилися на контракт.
Кандидатам обіцяють значні виплати, медичне забезпечення, житло, соціальні гарантії та можливість отримати громадянство росії. У деяких випадках вербувальники навмисно приховують інформацію про участь у війні або переконують, що людина виконуватиме тилову роботу. Після прибуття до росії іноземця можуть змусити підписати документи незрозумілою для нього мовою, пройти прискорену підготовку та вирушити на фронт.
Свідчення військовополонених також вказують на жорстоке поводження з іноземними новобранцями з боку російських командирів. Полонені з Панами та Колумбії повідомляли, що їх змушували копати підземні тунелі під озброєною охороною. За повільну роботу або спроби відмовитися від наказів їх карали. Такі розповіді можуть свідчити про системне використання примусу та нехтування базовими нормами міжнародного гуманітарного права.
Іноземні військові в російській армії нерідко не мають доступу до адвокатів, перекладачів або представників дипломатичних установ. Якщо вони потрапляють у полон, встановлення їхньої особи може тривати довше через відсутність документів і складнощі з перевіркою даних. Саме тому міжнародна комунікація та оприлюднення підтвердженої інформації мають важливе значення.
Окремою проблемою є заперечення російськими посольствами своєї причетності до вербування. У Координаційному штабі документують випадки, коли дипломатичні представництва росії відкидають будь-який зв’язок із залученням іноземців, навіть за наявності свідчень і доказів. Це ускладнює пошук правди для родин та дозволяє росії уникати відповідальності за дії своїх вербувальних структур.
Міжнародна робота України щодо полонених та протидії вербуванню
У вересні Координаційний штаб продовжив міжнародну роботу, спрямовану на повернення українських військовополонених і незаконно утримуваних цивільних. Представники України обговорювали з міжнародними партнерами дотримання норм міжнародного гуманітарного права, доступ до полонених, проведення обмінів і повернення громадян, яких росія утримує без законних підстав.
Секретар Координаційного штабу Дмитро Усов провів зустрічі з головою делегації Міжнародного комітету Червоного Хреста в Україні Хуаном Педро Шаерером та американським генералом Девідом Петреусом. Під час переговорів ішлося про звільнення військовополонених, повернення цивільних і посилення міжнародного тиску на Росію.
Також у вересні відбувся круглий стіл, присвячений так званій тихій дипломатії. У ньому взяли участь представники дипломатичних місій та міжнародні партнери України. Учасники шукали додаткові інструменти для повернення полонених і цивільних, а також обговорювали способи залучення держав, громадяни яких опинилися в російській армії.
Важливим кроком стало розширення інформаційної роботи іноземними мовами. Міжнародний сайт Координаційного штабу став доступним іспанською та португальською мовами. Це має допомогти родичам полонених і зниклих безвісти з відповідних країн отримувати необхідну інформацію без мовного бар’єра та звертатися по допомогу.
Іспанською мовою також запустили інформаційний проєкт StopRussianRecruiters.org, покликаний попереджати іноземців про ризики вербування до російської армії. Такі ініціативи дають змогу пояснювати потенційним рекрутам справжні умови контрактів, розповідати про небезпеку участі у війні та привертати увагу урядів до діяльності російських вербувальних мереж.
Полонені іноземці в Україні є не лише свідченням міжнародного характеру російської агресії, а й доказом того, що кремль шукає людські ресурси далеко за межами власної країни. Їхні свідчення допомагають викривати методи вербування, умови служби та поводження з новобранцями. Водночас повернення українських військових і цивільних залишається головним завданням міжнародної роботи України.
У вересні завдяки діяльності Координаційного штабу в Україну також повернули тіла 252 загиблих військовослужбовців. Цей процес є важливою частиною роботи з родинами та встановлення правди про долю захисників. На тлі активного залучення росією іноземців Україна продовжує фіксувати порушення, домагатися доступу до полонених і використовувати дипломатичні канали для їхнього повернення.