«Росія має чутливе місце»: Романенко про удари по НПЗ і Кримський міст

«Росія має чутливе місце»: Романенко про удари по НПЗ і Кримський міст

Росія намагається посилити повітряні атаки проти України, модернізуючи безпілотники та розробляючи нові типи ударних засобів. Водночас українські Сили оборони шукають ефективні способи протидії таким загрозам, зокрема за допомогою дронів-перехоплювачів, автоматизованих турелей і комплексної системи протиповітряної оборони.

Про це в ексклюзивному інтерв’ю розповів військовий експерт, генерал-лейтенант і засновник благодійного фонду «Закриємо небо України» Ігор Романенко. Він оцінив перспективи розвитку реактивних безпілотників, пояснив, чому масове перехоплення повітряних цілей залишається складним завданням, а також назвав уразливі місця російської воєнної економіки.

Реактивні дрони росії можуть стати новим викликом для ППО

За словами Ігоря Романенка, росія вже не обмежується використанням безпілотників із бензиновими двигунами. Окупанти працюють над реактивними апаратами, які за своїми характеристиками наближаються до малих крилатих ракет. Вони можуть мати вищу швидкість, діяти на значній висоті та долати відстань до 800 кілометрів.

Експерт наголосив, що такі дрони становлять окрему категорію повітряних цілей. Їх складніше виявляти та знищувати, адже оператори мобільних вогневих груп мають дуже обмежений час для реакції. Саме тому Україна повинна не лише реагувати на нові атаки, а й заздалегідь готувати засоби протидії.

Реактивні безпілотники є другою хвилею загроз після масованого застосування ударних дронів попереднього покоління. Якщо раніше основну увагу приділяли боротьбі з повільнішими цілями, то тепер необхідно розвивати технології, здатні працювати проти швидкісних апаратів. Йдеться про дрони-перехоплювачі, нові засоби виявлення та автоматизовані системи ураження.

В Україні над створенням дронів-перехоплювачів працюють кілька десятків компаній і структур. Частина таких проєктів уже проходить випробування. Окремі розробки продемонстрували здатність знищувати реактивні безпілотники, однак для масштабного результату потрібні кодифікація, прийняття на озброєння та серійне виробництво.

Романенко зазначив, що успішне перехоплення поодиноких цілей ще не означає створення повноцінної системи захисту. Необхідно забезпечити достатню кількість техніки, підготувати операторів і розгорнути комплекси на ключових напрямках. На це, за оцінкою експерта, можуть знадобитися місяці.

Чому Україні потрібна багаторівнева система захисту

Одним із перспективних напрямків експерт називає автоматизовані турелі, на які встановлюють кулемети або гармати. Такі системи здатні швидше реагувати на повітряну загрозу, ніж людина, особливо вночі або під час масованої атаки. Проте ефективність турелей залежить не лише від самого озброєння, а й від наявності тепловізійного обладнання, засобів виявлення та точного наведення.

Окремі автоматизовані установки мають дальність роботи близько 800 метрів. Це фактично останній рубіж оборони, коли повітряна ціль уже наближається до об’єкта. Для надійнішого захисту важливих споруд необхідні комплекси, які зможуть виявляти та знищувати загрози на значно більшій відстані.

Військовий експерт підкреслив, що жоден окремий засіб не може гарантувати абсолютний захист. Ефективна протиповітряна оборона має складатися з кількох рівнів. На дальніх підступах можуть працювати винищувачі та далекобійні комплекси, далі — зенітні ракетні й артилерійські системи, переносні комплекси, автоматизовані турелі та пасивні засоби захисту.

Важливу роль відіграють радіолокаційні станції, радіотехнічні засоби, системи аудіо- та відеоспостереження. Вони повинні своєчасно виявляти повітряні цілі та передавати інформацію підрозділам, які відповідають за їх знищення. Чим більше таких елементів об’єднано в єдину систему, тим вищою є ймовірність зберегти критичний об’єкт неушкодженим.

Окреме місце в цій системі можуть займати антидронові сітки. Їх часто критикують як недостатній або застарілий засіб, однак Романенко закликає не знецінювати жоден елемент оборони. Сітки не замінюють активну ППО, але здатні ускладнити атаку безпілотників і зменшити наслідки влучання.

Водночас використання таких конструкцій потребує технічного розрахунку. Металеві сітки створюють додаткове навантаження на мости й інші споруди, тому їх встановлення має відбуватися з урахуванням безпеки, міцності конструкцій і реальної загрози. Найкращий результат дає поєднання пасивного захисту з автоматизованими засобами виявлення та ураження.

Удари по НПЗ і Кримський міст: де росія має слабкі місця

Романенко вважає, що удари по російських нафтопереробних заводах і паливній інфраструктурі мають не лише тактичне, а й стратегічне значення. Паливо потрібне російській армії для роботи техніки, авіації, флоту, логістики та постачання підрозділів. Тому пошкодження об’єктів, які виробляють, зберігають і транспортують пальне, безпосередньо впливає на воєнний потенціал агресора.

Росія намагається захищати свої НПЗ різними способами. Серед них — посилення протиповітряної оборони, маскування, використання додаткових засобів спостереження та навіть аеростатів. Такі платформи можуть застосовуватися для підняття радіолокаційних засобів на більшу висоту, щоб збільшити дальність виявлення повітряних цілей.

Однак аеростати не є універсальним рішенням. Вони потребують надійного управління, технічного обслуговування та захисту від впливу противника. Будь-яка складна система може мати вразливості, особливо якщо її випробування ще не завершені.

Найчутливіше місце російської паливної системи — не лише резервуари з готовим пальним, а й технологічна складова нафтопереробних заводів. Пошкодження окремих резервуарів можна компенсувати запасами або відновленням інфраструктури. Натомість зупинка ключових технологічних установок здатна суттєво ускладнити роботу всього підприємства та потребувати складного ремонту.

Удари по об’єктах у Московському регіоні мають додатковий психологічний ефект. Для російського суспільства війна тривалий час залишалася телевізійною картинкою, віддаленою від повсякденного життя. Проте перебої з пальним, черги на заправках і зупинка роботи аеропортів демонструють, що наслідки війни можуть безпосередньо впливати навіть на столичний регіон.

Окремо експерт висловився про перспективи знищення Кримського мосту. За його словами, ця споруда має багаторівневу систему захисту з повітря, на суходолі, на морі та під водою. Саме тому операція проти мосту повинна бути комплексною, ретельно спланованою та міжвідомчою.

До такої операції потенційно можуть бути залучені різні складові Сил оборони України. Важливо скоординувати розвідку, планування, технічні засоби та безпосереднє виконання завдання. Знищення або виведення з ладу Кримського мосту мало б не лише військове, а й потужне символічне значення, адже споруда використовується росією для логістики та демонстрації контролю над окупованим Кримом.

Водночас Романенко наголошує: успіх залежить від комплексного підходу, а не від одного удару чи окремого виду озброєння. Україна повинна одночасно посилювати власну протиповітряну оборону, розвивати ударні можливості, підтримувати виробництво безпілотників і вивчати способи обходу російського захисту.

Таким чином, протистояння у повітрі та боротьба за логістику стають одними з ключових напрямків війни. Росія намагається масштабувати виробництво нових дронів і захищати паливну інфраструктуру, тоді як Україна шукає технологічні рішення для перехоплення цілей і завдання ударів по критично важливих об’єктах агресора.