Сергій Пономарьов
Домовленість про можливі поставки російського дизельного пального до Сполучених Штатів викликала суперечки не лише серед політичних опонентів Дональда Трампа, а й у таборі його прихильників. Американський політичний оглядач Юрій Рашкін звернув увагу на головну суперечність: росія, яка нібито має забезпечити американський ринок значними обсягами дизеля, сама зіткнулася з дефіцитом пального та була змушена купувати його за кордоном.
За словами оглядача, така ситуація ставить під сумнів реалістичність заявленої угоди. Після пошкодження нафтопереробної інфраструктури росія втратила частину потужностей, необхідних для виробництва бензину та дизельного пального. Водночас Москва продовжує подавати себе як державу, здатну стабільно експортувати енергоносії та впливати на ціни на світових ринках.
Чому росії може забракнути дизеля для експорту
Російська влада ще влітку запровадила обмеження на експорт дизельного пального, а згодом продовжила їхню дію. Офіційною причиною стали проблеми на внутрішньому ринку, зокрема перебої в роботі нафтопереробних заводів і зменшення обсягів виробництва. Додатковий тиск створили пошкодження інфраструктури внаслідок українських ударів по російських військових та промислових об’єктах.
Статистика, яку навів Рашкін, демонструє різке падіння російського експорту дизеля. Якщо в першому кварталі країна продавала за кордон приблизно 850 тисяч барелів дизельного пального на добу, то в третьому кварталі цей показник скоротився приблизно до 190 тисяч барелів. Така динаміка свідчить, що росія вже не має колишнього запасу експортних ресурсів.
Ще більш показовим є те, що протягом третього кварталу росія вперше почала імпортувати дизель і бензин. Тобто держава, яка обіцяє постачати пальне американським споживачам, одночасно змушена шукати додаткові обсяги для власного ринку. На думку аналітиків, це може перетворити потенційні поставки до США на політично гучну, але економічно нестабільну домовленість.
Колишній керівник відділу нафтових ринків Міжнародного енергетичного агентства Ніл Аткінсон припускає, що Москва зможе виконати обіцянки лише за рахунок скорочення постачань усередині росії. У такому разі експорт не створить нових ресурсів, а лише перерозподілить уже наявне пальне. Це може посилити дефіцит у російських регіонах, збільшити ціни та спровокувати невдоволення серед населення.
Які обсяги дизеля обіцяють Сполученим Штатам
Дональд Трамп заявляв про початкове постачання до США близько 300 тисяч тонн дизельного пального. Після цього, за його словами, можуть надійти ще 500 тисяч тонн, а згодом і мільйон тонн. На перший погляд такі цифри виглядають значними, однак їхній вплив на американський ринок може виявитися набагато меншим, ніж це подається в політичних заявах.
Американська економіка щодня споживає майже 4 мільйони барелів дизельного пального. Дизель потрібен вантажному транспорту, сільському господарству, будівельній галузі, промисловості та енергетичному сектору. Тому навіть мільйон тонн, розподілений у часі, навряд чи зможе суттєво змінити загальний баланс попиту та пропозиції у США.
Експерти також звертають увагу на логістику. Російське пальне має пройти складний маршрут, а його транспортування, страхування та перевалка можуть бути ускладнені санкційними обмеженнями. Крім того, залишається питання щодо походження продукції, механізмів оплати та компаній, які фактично здійснюватимуть поставки. Без зрозумілих відповідей на ці питання говорити про гарантований імпорт дизеля до США передчасно.
Аналітик Кріс Бошім назвав ситуацію характерною для політичного стилю Трампа. На його думку, президент США часто оголошує масштабні домовленості, використовуючи великі цифри та гучні формулювання, хоча практичні деталі їхньої реалізації можуть залишатися невизначеними. У випадку з російським дизелем ризик полягає в тому, що заявлені обсяги можуть не надійти взагалі або будуть значно меншими.
Чому угода викликала критику серед прихильників Трампа
Особливу увагу Рашкін звернув на реакцію американців, які раніше підтримували Трампа. За його словами, важливо не лише те, що рішення Білого дому критикують демократи. Значно показовішим є те, що сумніви почали відкрито висловлювати люди з республіканського табору, які раніше переважно виправдовували політику президента.
Оглядач навів приклад обговорення під відео популярного російськомовного блогера у США, який підтримує Трампа. Після повідомлень про домовленість із росією блогер припустив, що мир може бути ближчим. Однак наступного дня росія завдала удару по Запоріжжю, і це змусило частину його аудиторії по-новому оцінити рішення американської адміністрації.
У коментарях користувачі писали, що дешеве пальне не може бути важливішим за людські життя. Один із них заявив, що тричі голосував за Трампа, але тепер уперше замислюється над підтримкою іншого кандидата. Інші наголошували, що переговори з кремлем не мають супроводжуватися поступками, якщо росія продовжує ракетні удари по українських містах.
Водночас серед прихильників президента США залишаються люди, які вважають будь-які переговори виправданими, якщо вони здатні наблизити завершення війни та знизити ціни на енергоносії. Саме на цьому протиріччі й розгортається дискусія: частина американців оцінює домовленість із росією через економічну вигоду, тоді як інші бачать у ній політичний сигнал про готовність заплющувати очі на агресію заради дешевшого дизеля.
На думку Рашкіна, головний ризик для Трампа полягає не лише в можливому зриві поставок. Якщо росія не зможе виконати обіцянки, це поставить під сумнів здатність президента домовлятися з кремлем і реалізовувати публічно оголошені рішення. Якщо ж пальне постачатимуть ціною скорочення російського внутрішнього ринку, наслідком можуть стати нові перебої та зростання цін уже всередині самої росії.
Таким чином, угода про російський дизель для США залишається невизначеною як з економічного, так і з політичного погляду. Обіцяні обсяги навряд чи радикально вплинуть на американський ринок, а здатність Москви виконати домовленість викликає дедалі більше запитань. Поки Вашингтон очікує можливого здешевлення пального, росія змушена балансувати між експортними обіцянками, власним дефіцитом і наслідками пошкодження нафтопереробної інфраструктури.