Ірма Шелест
Українська протиповітряна оборона отримала додатковий інструмент для боротьби з реактивними безпілотниками. Йдеться про роботизовану турель зі штучним інтелектом, яка може автоматично виявляти повітряну ціль, супроводжувати її та визначати момент для відкриття вогню. Така система особливо важлива під час атак швидкісними дронами, адже оператори мобільних вогневих груп мають надзвичайно мало часу на реакцію.
Військовий експерт, генерал-лейтенант та засновник Фонду «Закриймо небо України» Ігор Романенко пояснив, що на роботизовану платформу встановлюють кулемет. Водночас ключовою перевагою комплексу є не лише його озброєння, а й автоматизована система керування. Штучний інтелект здатен самостійно захопити ціль, визначити напрямок її руху, оцінити траєкторію та розрахувати оптимальний час для пострілу.
Чому турель важлива для боротьби з реактивними БпЛА
Реактивні безпілотники становлять окрему загрозу для української ППО. На відміну від повільніших дронів, вони рухаються з великою швидкістю, через що час від моменту виявлення до можливого ураження цілі скорочується до кількох секунд. Для людини-оператора цього часу часто недостатньо, щоб вручну навести кулемет, врахувати швидкість польоту апарата та зробити точний постріл.
Мобільні вогневі групи зазвичай працюють у складних умовах. Вони повинні швидко переміщуватися, реагувати на зміну повітряної обстановки та діяти переважно вночі. Додатковими чинниками є обмежена видимість, перешкоди, втома особового складу і необхідність одночасно контролювати кілька напрямків. Автоматизація частини цих процесів дає змогу зменшити навантаження на військових та підвищити точність застосування зброї.
За словами Ігоря Романенка, використання зенітного кулемета проти швидкісного реактивного дрона є складним завданням навіть для підготовленого військового. Оператор повинен дуже швидко оцінити положення цілі, спрогнозувати її подальший рух і виконати випередження. Будь-яка затримка або помилка в розрахунках може призвести до промаху.
Саме тому роботизована турель бере на себе найбільш складну частину роботи. Система аналізує дані про повітряну ціль, автоматично супроводжує її та допомагає сформувати рішення щодо застосування озброєння. Людина при цьому не зникає з контуру управління, а контролює роботу комплексу та відповідає за підтвердження дій у межах визначених процедур.
Синхронізація з радарами підвищує ефективність системи
Для повноцінної роботи роботизованої турелі її необхідно синхронізувати з радіолокаційними засобами та іншими системами спостереження. Радар може завчасно виявити повітряну ціль і передати дані про її координати, висоту, швидкість та напрямок руху. Після цього турель отримує інформацію для швидкого наведення.
Поєднання радара, оптичних засобів та алгоритмів штучного інтелекту створює багаторівневу систему реагування. Спочатку ціль фіксують засоби спостереження, потім програмне забезпечення визначає її характеристики, а турель переводиться в режим супроводу. Такий підхід дає змогу скоротити час між виявленням безпілотника та відкриттям вогню.
Водночас ефективність комплексу залежить від якості всієї системи, а не лише від окремої турелі. Важливими залишаються дальність виявлення, стабільність зв’язку, точність оптичних сенсорів, захищеність каналів управління та здатність працювати в умовах радіоелектронних перешкод. Якщо хоча б один із цих елементів працює нестабільно, загальна результативність протиповітряної оборони може знижуватися.
Окреме значення має мобільність. Турель повинна швидко розгортатися, змінювати позицію та працювати разом із підрозділами, які захищають важливі об’єкти. Мобільний формат ускладнює противнику виявлення вогневих позицій і дає змогу гнучко посилювати ті ділянки, де виникає найбільша загроза.
Україна розвиває кілька напрямків перехоплення дронів
Роботизовані кулеметні турелі є лише одним із напрямків, над якими працюють українські фахівці. Паралельно розробляються дрони-перехоплювачі, призначені для знищення реактивних безпілотників у повітрі. Такі апарати можуть стати доповненням до наземних систем і дозволити перехоплювати цілі на більшій відстані від об’єктів, які прикриває ППО.
Українські виробники вже демонструють перші результати у створенні безпілотників-перехоплювачів. Однак для широкого застосування необхідно забезпечити не лише технічну спроможність, а й доступну ціну, простоту обслуговування та можливість швидкого масштабування виробництва. Умови великої війни вимагають систем, які можна виготовляти серійно та оперативно передавати підрозділам.
Перевагою дронів-перехоплювачів може стати гнучкість їхнього використання. Вони здатні працювати за різними сценаріями, змінювати висоту та напрямок руху, а також наближатися до цілі з боку, де застосування наземного озброєння є менш ефективним. Водночас такі засоби також потребують надійного виявлення цілі, стійкого зв’язку та точного програмного забезпечення.
Застосування турелей зі штучним інтелектом уже розглядається як спосіб посилити можливості мобільних вогневих груп. За повідомленнями української сторони, такі системи використовувалися проти реактивних безпілотників, зокрема апаратів типу «Герань-5». Це свідчить про те, що автоматизовані комплекси поступово переходять від етапу випробувань до практичного застосування.
Водночас фахівці наголошують: роботизована турель не є універсальним рішенням і не може самостійно замінити всю систему протиповітряної оборони. Її радіус дії обмежений характеристиками встановленого кулемета, а результативність залежить від відстані до цілі, погодних умов, точності сенсорів та часу, за який безпілотник вдається виявити.
Тому найбільш ефективним підходом є поєднання різних засобів. Радари мають завчасно фіксувати повітряні об’єкти, мобільні групи — швидко реагувати на загрозу, турелі — автоматизувати наведення, а дрони-перехоплювачі — розширювати зону ураження. Така взаємодія дозволяє розподіляти цілі між різними системами та не витрачати дорогі комплекси там, де може впоратися відносно недороге озброєння.
Розвиток роботизованих турелей також має важливе значення для збереження життя військовослужбовців. Чим більше операцій система виконує автоматично, тим менше часу людина проводить безпосередньо біля озброєння. Це особливо важливо під час масованих атак, коли кількість цілей може швидко зростати, а навантаження на розрахунки стає критичним.
Подальше вдосконалення таких комплексів може включати збільшення дальності виявлення, покращення роботи вночі, точнішу ідентифікацію цілей та інтеграцію з єдиною системою управління ППО. Для України це один із перспективних напрямків, адже швидкі реактивні безпілотники потребують максимально оперативної відповіді.
Таким чином, роботизована турель зі штучним інтелектом посилює українську протиповітряну оборону одразу за кількома напрямками: скорочує час реакції, підвищує точність наведення, зменшує навантаження на операторів і дає змогу ефективніше використовувати мобільні вогневі групи. У поєднанні з радарами, дронами-перехоплювачами та іншими засобами ППО ця технологія може стати важливою частиною захисту України від нових типів повітряних атак.