Роксолана Мережко
Український шоу-бізнес не раз доводив: за яскравими прем’єрами, концертами й мільйонними переглядами можуть стояти складні домовленості та багаторічні конфлікти. Коли артист і продюсер припиняють співпрацю, на перший план виходять не лише образи чи взаємні звинувачення. Головними предметами суперечок стають авторські права, роялті, сценічні імена, доступи до соціальних мереж і навіть нерухомість.
Для слухача пісня залишається піснею, але в юридичному сенсі це цілий набір прав. Окремо можуть належати права на музику, текст, фонограму, відеокліп, торговельну марку або канал, на якому опублікований контент. Саме тому розрив із продюсером іноді перетворюється на судову справу, а звичний псевдонім раптом стає предметом переговорів.
Пісні, роялті та багаторічні суди
Найвідомішим прикладом такого протистояння стала історія Віталія Козловського та Ігоря Кондратюка. Після завершення співпраці у 2012 році артист продовжив виконувати композиції, створені в період роботи з продюсером. Кондратюк наполягав, що права на значну частину репертуару належать йому, тому використання цих пісень без відповідного дозволу є порушенням домовленостей.
Конфлікт швидко вийшов за межі публічних заяв. Суди, фінансові претензії та заборони на виконання окремих композицій супроводжували цю історію понад десять років. Для самого Козловського ситуація означала необхідність змінювати концертну програму й поступово формувати новий репертуар. Для Кондратюка принциповим було питання не лише грошей, а й дотримання авторських та майнових прав.
У 2025 році сторони повідомили про завершення конфлікту. Артист погасив борги, після чого продюсер передав йому права на каталог пісень, створених у період їхньої співпраці. Так багаторічна суперечка завершилася домовленістю, яка дала співакові можливість вільніше розпоряджатися відомими композиціями.
Схожі питання виникли у Міки Ньютон та її колишнього продюсера Юрія Фальоси. Вони працювали разом близько семи років, а після розриву у 2009 році почали публічно обмінюватися претензіями. Продюсер заявляв, що співачка нібито має повернути йому понад 200 тисяч доларів. Натомість суд дійшов іншого висновку: Фальоса мав виплатити артистці понад 200 тисяч гривень недоотриманої заробітної плати.
У цій історії важливими були не тільки фінансові розрахунки. Сторони також сперечалися щодо пісень і сценічного імені Міки Ньютон. Через роки співачка визнавала, що на початку кар’єри була дуже молодою та майже не контролювала юридичні й фінансові процеси. Саме така залежність часто стає проблемою для молодих артистів, які погоджуються на умови, не розуміючи всіх наслідків.
Коли сценічне ім’я стає торговельною маркою
Окрему категорію продюсерських конфліктів становлять ситуації, коли лейбл або команда реєструють назву артистичного проєкту. У такому разі псевдонім, який глядачі сприймають як частину особистості виконавця, може мати статус торговельної марки. Саме це стало центральним питанням у конфлікті Антона Вельбоя та лейблу Papa Music.
У 2023 році артист заявив про припинення співпраці з компанією. Невдовзі з’ясувалося, що назва Wellboy юридично пов’язана з лейблом. Виконавець почав використовувати варіант Anton Velboi, а Papa Music звернулася до суду. Представники компанії наголошували, що інвестували у розвиток артиста близько 200 тисяч доларів, оплачуючи створення музики, промоцію та роботу команди.
Після судового рішення з’явилася інформація про можливу компенсацію у 300 тисяч доларів. Однак конфлікт не завершився остаточним розривом. Сторони змогли помиритися, артист повернувся до співпраці на інших умовах, а питання виплати зазначеної суми фактично втратило актуальність. Ця історія показала, наскільки важливо ще на початку кар’єри визначати, кому належить назва проєкту та хто може нею користуватися після розірвання контракту.
У 2024 році через суд захищав своє сценічне ім’я і LAUD. Влад Каращук почав співпрацювати з Ігорем Тарнопольським та Enjoy! Records у 2017 році. Після завершення партнерства музикант заявив, що протягом кількох років не отримував роялті. Продюсер, зі свого боку, пояснював, що витрати на розвиток артиста були значними, а проєкт не приніс очікуваного прибутку.
Суперечка завершилася на користь музиканта. LAUD зберіг за собою сценічне ім’я та можливість самостійно продовжувати артистичну діяльність. Для індустрії це стало показовим випадком: якщо бренд пов’язаний із конкретним виконавцем, питання його використання після завершення співпраці може вирішуватися не лише за внутрішніми правилами лейблу, а й у судовій площині.
Із тим самим продюсером свого часу працювала Джамала. Їхня співпраця тривала близько 11 років і завершилася у 2021 році. Після цього з YouTube-каналу співачки зникла частина старих відео. Причиною стали суперечки щодо доступів до цифрових платформ та авторських прав.
Для сучасного артиста YouTube-канал є не менш важливим активом, ніж концертний майданчик або студійний каталог. На ньому зберігаються кліпи, записи виступів, рекламні інтеграції та статистика, яка впливає на майбутні контракти. Тому втрата доступу до каналу може означати не просто технічну незручність, а серйозні фінансові та репутаційні наслідки.
Контракти, доступи та ціна дострокового розриву
Ще один резонансний конфлікт виник між Кажанною та NOVA MUSIC. У 2026 році артистка заявила, що хоче достроково припинити співпрацю з лейблом, співзасновницею якого є Jerry Heil. Свій контракт вона називала надто обтяжливим і вживала формулювання «рабський», говорячи про проблеми з виплатами та роялті.
Представники NOVA MUSIC наполягали, що компанія вкладала кошти у створення пісень, продакшн, просування, команду та організаційні процеси. На їхню думку, проєкт ще не встиг стати прибутковим, тому фінансові претензії потрібно було розглядати з урахуванням усіх витрат. У результаті сторони домовилися завершити співпрацю достроково. Артистці передали бек-каталог, частку прав, торговельну марку та YouTube-канал.
Не менш складною стала історія Олега Винника та Олександра Горбенка. Протягом багатьох років вони були не лише артистом і продюсером, а й бізнес-партнерами. Після початку повномасштабної війни їхні стосунки різко погіршилися. Винник стверджував, що партнери працювали без повноцінного письмового контракту й домовлялися про розподіл бізнесу у пропорції 50 на 50. Горбенко цю версію заперечував.
Співак також заявляв, що після конфлікту втратив доступ до соціальних мереж, електронної пошти та інших цифрових ресурсів. Окремо згадувалася квартира, оформлена на компанію. Ця ситуація продемонструвала ризики усних домовленостей навіть між людьми, які тривалий час довіряли одне одному. Коли бізнес стає прибутковим, пам’яті про попередні домовленості часто виявляється недостатньо.
Про фінансові умови на старті кар’єри Олі Полякової розповідала її перша продюсерка Розалія Романова. За її словами, співачка отримувала близько 15 відсотків доходу від виступів, а після дострокового завершення контракту команда отримала приблизно 25 тисяч доларів компенсації. Продюсерка також наголошувала, що вкладала у розвиток артистки власні кошти.
Ця історія нагадує, що відсоток від гонорару не завжди дорівнює реальному прибутку виконавця. Із доходів можуть вираховуватися витрати на музику, костюми, транспорт, команду, рекламу та організацію концертів. Якщо такі правила не прописані чітко, після розриву кожна сторона трактує домовленості на власну користь.
Продюсерські конфлікти українських зірок мають спільну рису: майже завжди вони починаються з творчого партнерства, а завершуються суперечками про контроль. Хто володіє піснею? Кому належить псевдонім? Хто має доступ до каналу та соціальних мереж? Чи може артист виконувати старі хіти на концертах? Відповіді на ці питання залежать від договорів, реєстрації прав і того, наскільки уважно сторони фіксували свої домовленості.
Для молодих виконавців такі історії є важливим попередженням. Успішна співпраця з продюсером може дати старт кар’єрі, але водночас артисту варто заздалегідь розуміти умови контракту, порядок виплати роялті, термін дії угоди та правила використання сценічного імені. Адже коли пісня стає хітом, її юридична цінність іноді виявляється не меншою, ніж популярність.