NYT: путін готов воювати за Донбас ще два роки — плани кремля і ризики для України

Ситуація на фронті та дипломатичні сигнали останніх місяців змушують міжнародних аналітиків переглядати свої прогнози. За матеріалами The New York Times, у кремля може бути розрахунок на тривалу операцію за контроль над Донбасом — до двох років напружених бойових дій, що створює нові виклики для оборони та політики України. Водночас експерти звертають увагу, що, хоча росія має підстави брати участь у так званих переговорах про зупинення вогню, у неї може бути мало стимулів реально підписувати і виконувати довгострокову угоду.

NYT: путін готов воювати за Донбас ще два роки — плани кремля і ризики для України

За версією The New York Times, рішення кремля тримати напругу на сході України пов'язане з низкою політичних та військових факторів. По-перше, для путіна контроль над частинами Донбасу лишається питанням престижу та внутрішньої легітимності режиму. По-друге, затягування конфлікту дозволяє тиснути на західні держави і витісняти їхню увагу та ресурси. І по-третє, навіть симуляція готовності до переговорів — це інструмент, який дає Кремлю дипломатичну перевагу без необхідності виконувати складні політичні зобов’язання.

Аналітики попереджають, що кремль може використовувати формат переговорів як спосіб легітимізувати вже досягнуті позиції на місцях, домовляючись про тимчасові режимні рішення, які фактично закріплюють новий статус-кво. Саме тому твердження, що росія має всі підстави брати участь у діалозі, не означає автоматичної готовності підписати справжнє, довготривале мирне рішення.

Причини і цілі кремля

кремль розглядає кілька можливих сценаріїв розвитку подій. По-перше, витримка у часі: програма тривалого конфлікту дозволяє розтягнути економічні та політичні витрати супротивника, одночасно зміцнюючи власні позиції на місцях. По-друге, політична мобілізація: війна використовується для консолідації підтримки всередині країни та відволікання від соціально-економічних проблем. По-третє, дипломатичні маневри: участь у переговорах дає можливість нав'язати формат, в якому російські вимоги виглядають як «компромісні». Це означає, що навіть за умови оголошення готовності до перемовин, підписання угоди може залишатися малоймовірним.

З військової точки зору, затримка або ескалація на фронті дає Кремлю час на переформатування логістики, пошук резервів і застосування тактик, спрямованих на поділ оборонних сил супротивника. Така стратегія особливо небезпечна для України у випадку виснаження ресурсів та зупинки міжнародної допомоги.

Ризики для України та можливі сценарії

Головні ризики для України — це вичерпання запасів, виснаження мобілізаційного ресурсу та політична втома суспільства. Якщо західна підтримка зменшиться через геополітичні або внутрішні причини у партнерів, кремль може скористатися моментом для сухопутних наступів або нав'язування «мирного» формату, який фактично унормує втрачені території.

Найбільш ймовірні сценарії: продовження позиційних боїв з локальними наступами; дипломатичні перемовини без остаточного укладення угоди; або небезпечний варіант — ескалація на інших напрямках, що відволікатиме ресурси України. Відтак важливо посилювати оборонні спроможності, диверсифікувати джерела підтримки та зберігати політичну єдність навколо стратегічних рішень.

Експерти також наголошують на ролі інформаційної боротьби: кремль може використовувати меседжі про готовність до переговорів, щоб створити враження поступок з української сторони та посіяти сумніви в західних партнерів. Тому ключовим завданням для Києва є контркомунікація та прозоре інформування громадськості про реальні цілі і ризики переговорного процесу.

Висновок простий: навіть якщо росія буде брати участь у переговорах про зупинення вогню, це не означає автоматичної готовності підписати справжню мирну угоду. Україна має готуватися до затяжної боротьби, посилювати міжнародну підтримку і водночас працювати над політичними та військовими інструментами, які дозволять захистити суверенітет та повернути контроль над тимчасово окупованими територіями.